МАРГАНЕЦЬ ТУРИСТИЧНИЙ

Розташований на південній околиці м. Марганець , на схилі корінного берега р. Дніпро в урочищі Ракшино. Виявлений у 1983 р. археологом Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького Л. М. Голубчик. Повторно обстежений у 2004 р. співробітником Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей Н. М. Жаріновою; у 2018 р. – В. В. Свистуновим.  Курган в ур. Ракшино Світлина з архіву Мар'яна Корбута Поодинокий курган заввишки – 4 м, діаметр – 50 м. Насип – круглий у плані, поверхня задернована. 

  ІСТОРИЧНА ДОВІДКА Садибний будинок – одноповерховий, із жовто-помаранчевої глиняної цегли місцевих цегляних заводів, на невисокому цегляному цоколі, без підвалу. Дах – чотирисхилий, перекритий оцинкованим металом, з якого виступає цегляний корінник печі, якою опалювався будинок.  Садиба Це єдина збережена кам’яна садиба, в якій зберігся як житловий будинок, так і брама, на території колишнього селища Городище та м. Марганець. Вона повинна зберігатись як зразок архітектури провінційної еклектики 1890-х – початку 1900-х рр., та оскільки з нею пов’язана історія розвитку міста.

Будинок земської школи, кінець ХІХ – поч. ХХ ст. (архіт.). Розташований на земельній ділянці з незначним ухилом. Благоустрій території – відсутній, засаджена старими листяними деревами. Збудований наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. як будинок земської школи. Наразі планувально будинок розділений навпіл на дві рівноцінні частини, в яких розміщено фельдшерський пункт та поштове відділення «Укрпошти». Будинок одноповерховий, із підвальним приміщенням під частиною будівлі, цегляний (із жовто-червоної цегли), пофарбований у білий колір. Дах – чотирисхилий, укритий шиферним покриттям.  Школа у Настасівці 1928р. Світлина із архіву - Олени Кулішової До прямокутного об’єму будівлі прилягає одноповерхова, односхила прибудова, в якій знаходиться вхід до поштового відділення. Ліворуч від зазначеного входу, нарівні з цоколем розташовується закладений вхід до підвального приміщення колишньої школи, над яким і зроблено прибудову. Арочний дверний проріз та стіни підвального входу збереглись донині

За словами - Миколи Голота - "На території села 17 кладовищ. На більшості кладовищ є камяні хрести. Але прочитати щось-там не можливо. Тільки на одному написано: Тут покоїться раб Божий Каленик 1905 рік. Кладовище знаходиться по вул. Кисличуватська на проти будинку жителя Євчука П. І. Кладовища утворювались по мірі заселення села.  Кам'яний хрест Урочище Комишувата це вул. Чкалова було одно з перших заселена жителями з урочища Пушкарівка. Це в основному рідні та близькі між собою жителі. Перші поселенці були Чипці, Сарани, Булани, Шапували, Євфіменки. Панченки, Голоти і т. д. Отож кожен заселений куток мав свое кладовище. Так би мовити сімейне. Кладовища були створені при заселенні села, а це десь з 1820 років. Народжуваність в ті далекі роки була майже в два рази більша ніж смертність. Десять дітей це було майже в кожній сімї. А у Баршака Гната Федоровича було сімнадцять дітей. Його потомки і сьогодні проживають в селі". КОНТАКТИ www.facebook.com/groups/mn.tour www.korbu