ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

     Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.

     Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921 році).

     Через те, що козаків ставало все більше і більше, на рубежі 70-80-х рр. XVI ст. виникла потреба створити єдину військово-політичну організацію козаків. Так з’явилася перша запорозька Січ – Томаківська.




     Заснована вона була на острові Томаківка (передмістя сучасного Марганця), від чого й дістала свою назву. Крім назви Томаківка, острів мав інші назви: Буцький (від слова «буц» - втікач, тобто острів втікачів), Зміїний (на острові дуже багато гадюк). Сам острів - дуже цікавий та особливий.

     Острів Томаківка – досить великий. Він по величині був другим після острова Хортиця серед інших островів річки Дніпро. Розташовувався острів дуже вигідно і зручно, для того щоб його захищати і робити військові походи. Він височів над оточуючою місцевістю, серед низинних плавнів з усіх боків омивався водоймами і річками.

     Поширеною є думка, що першою запорозькою січчю була Січ не на острові Томаківка, на острові Мала Хортиця. Але така думка помилкова.

     Відомий польський шляхтич Дмитро Вишневецький збудував на острові Мала Хортиця свій власний замок, що був його приватною власністю. Замок Дмитра Вишневецького, або як ще його називають Хортицький замок, був збудований в середині 50-х років XVI ст. Це було невеличке укріплення, що слугувало, насамперед, за більш-менш надійну схованку. Для будівництва справжнього замку-фортеці просто не вистачило б часу. Будуючи замок, Вишневецький намагався укріпити його, як фортецю, і тому просив у короля Сигізмунда-Августа гармат, обслугу тощо. Але король відмовив йому.

     Історичні джерела, які свідчать про це, говорять про існування саме «замку», а не «січі». Крім того, Дмитро Вишневецький був в Хортицькому замку одноосібним володарем, а не обраним козаками отаманом, як це зазвичай відбувалося у козаків на Січовій Раді. Відповідно, в Хортицькій фортеці не було ані коша (тобто війська запорозького), ані кошових отаманів, ані традицій демократичного вибору керівних посад. Маємо відомості про те, що, взагалі, серед вояків Дмитра Вишневецького було мало козаків.

     Отже, логічним є висновок, що Хортицький замок став своєрідним прототипом козацького укріплення, але ж ніяк ні січчю.

     Томаківська Cіч з’явилася в другій половині XVI століття, десь у 80-х роках. Вона була першою достовірно зафіксованою джерелами військово-політичною організацією козаків. Достеменно встановити час Томаківської Січі через брак джерел нині не можливо. Єдине, що можна з впевненістю говорити, так це те, що саме на Томаківці, з кінця 1560-х рр. розпочалася завершальна стадія організаційного становлення Війська Запорозького Низового. І якщо раніше, козаки гуртувались розрізненими ватагами на Дніпровських островах без єдиного організаційного проводу, то тепер у них постала власна виборна старшина, упорядкована за жорстким ієрархічним принципом. Отримали своє інституційне оформлення й засади військової демократії, що втілились у діяльність загальновійськових рад. На їх розсуд виносились найважливіші питання внутрішнього життя запорозької спільноти, питання оголошення війни та встановлення миру з сусідами, обрання старшини тощо. Обрана на Томаківці січова старшина отримувала й характерні козацькі клейноди, згадок про існування яких у попередні часи виявити не вдалось.

     Отже, Томаківська Січ, як і належить, мала кіш (військо) і відповідала традиційному устрою запорозької січі.

     Посередині Січі стояла невелика церква Святої Покрови. Ззовні дуже скромна, але в середині повна золота й срібла, бо козаки були побожні й дуже дбали про свою церкву. Довкола площі, де була церква, були побудовані хатки, так звані «курені». Ті хатки були накриті очеретом або кінськими шкірами. В такій хатці жив один курінь з курінним отаманом. На Січі, крім хаток-куренів, були й склади - зі зброєю, з гарматами, з човнами та харчами. Коло складів стояла сторожа. По периметру Томаківська Січ була окопана канавою і захищена валом.

     Томаківська Січ була першою і дещо недосконалою. Але це, по суті, було перше демократичне об’єднання в світі. Якщо взяти до уваги, що багато людей прийшли сюди через соціальну несправедливість, то це й не дивно. Всі питання, стосовно життя та діяльності козаків вирішувались голосуванням на радах. Саме на Томаківській Січі була заснована християнська козацька республіка. Вона завоювала авторитет в Європі, завдяки створенню козаками Війська Запорозького та його морським та сухопутним походам на Крим.

     За часів існування Томаківської Січі козацьке військо складало близько 10 тисяч. Звідси почалося повстання Криштофа Косинського в 1591-1593 рр. Це було велике повстання. Воно поступово охопило Київщину, Поділля і Волинь. Після цього повстання розгорнувся широкий козацький рух. Все більше населення прагнуло йти в козаки. З Томаківської Січі козаки здійснювали походи на татарські землі та морські походи на Туреччину. Запорозькі козаки під керівництвом Івана Підкови боролися проти турецького гніту в Молдові.

      Зруйнована ця Січ була у 1593 році. Татари, скориставшись відсутністю більшості козацького війська (що брало участь в повстанні Криштофа Косинського), напали на Томаківську Січ. По міцному, як на ту пору, льодовому покриттю Дніпра, 80-тисячне татарське військо стрімко атакувало козацькі укріплення та вщент їх зруйнувало. Козаки, яким вдалося врятуватися, вимушені були перенести Січ на інший острів – Базавлук, де і заснували нову січ.

     Вже після зруйнування Томаківської Січі на острові Томаківка, в 1647 року побував Богдан Хмельницький з сином Тимофієм. Тут він зібрав повстанців для визвольної боротьби українського народу 1648 - 1654 років. Богдан Хмельницький – це видатна постать української історії. Він очолив національно-визвольну війну, був визначним гетьманом України, засновником Української Козацької держави.

     У другій половині 70-х рр. XVII ст. Томаківка мало не стала знову місцем облаштування Запорозької Січі. Легендарний кошовий отаман Іван Сірко мав намір перенести Січ із Чортомлика у разі великого нашестя татар. І знову її розташувати на острові Томаківка. Для цього навіть була розчищена територія. Проте очікуваного нападу татар не сталося.

     Існує легенда, що перед нападом татар козаки на острові закопали свої гроші – злиток у вигляді золотого коня. Багато шукачів скарбів з тих пір відвідали острів. Кожен спробував свою долю, намагаючись знайти золото. Але до сих пір цей скарб не знайдено. Є повір’я, що знайти золото може лише справжній козак, хоробрий та безстрашний. А місце, де заховано скарб, йому вкажуть блискавки. Місцеві мешканці розповідають, що за великих бур на острові можна побачити надзвичайні блискавки, ніби стріли. Можливо, саме вони і вкажуть сміливцям місце знаходження скарбу.

     Незначна частина острова Томаківка зараз затоплена водами Каховського водосховища. В 1953 р. на острові перед його затопленням працювала археологічна експедиція під керівництвом Ф. Копилова. Але ще і досі безліч таємниць Томаковської Січі не розгадано.

     Сьогодні козацтво на території колишньої Томаківської Січі поступово відроджується. Нащадки гідно шанують традиції запорозького козацтва. На острові є пам’ятний камінь із написом: «На цьому острові з 40-х років XVI ст. до 1593 р. знаходилась Запорозька Буцько-Томаківська Січ, яка подавала допомогу повсталим селянам і козакам в кінці XVI ст.». А на місці козацької вежі височить залізний хрест.

     Сучасники на території Січі відновили джерело з цілющою водою, яка допомагає при різноманітних захворюваннях. Можливо, саме ця вода надавала сил та натхнення запорозьким козакам. Тепер спробувати цю цілющу воду й переконатися в її цілющих властивостях може кожен. Біля цього джерела заснований відпочивально-оздоровчий комплекс козацького полковника Миколи Ялового, що пильнує козацьку славу і дотепер.

     До місця знаходження колишньої Томаківської Січі водять екскурсії туристів не лише з різних куточків України, але й із-за кордону.

     Люди з екстрасенсорними можливостями говорять про дуже сильну енергетику на острові і понині. Безперечно, що острів Томаківка – місце сили. Недарма і козаки для створення запорозької січі обрали саме це місце. Серед козаків були так звані характерники – козаки із надприродними здібностями. Ходять оповідання, що козаки-характерники мали здатність ловити на льоту кулі і відводити удар шаблі, проходити крізь стіни, зливатися з камінням, деревами. Такі козаки вміли зупиняти час та читати думки. Про характерників казали, що їх «ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали» і що вони «могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе, перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перетворюватись» у тварин і птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств»…

     Козацький дух і сьогодні живе на острові Томаківка. В свій час перша запорозька Січ відіграла важливу роль, адже, по суті, це була перша українська демократія. Пам’ять про славетних козаків - не тільки в пам’яті, але й в серцях нащадків. Нам є чим пишатися! Острів Томаківка можна по праву вважати колискою запорозької козацької християнської республіки (незважаючи на історичний міф про неіснуючу січ на острові Хортиця).

Автор - Ольга Забенько


Бібліографія

Анцишкін, І.В. Хортиця - великий міф України [Текст]/ І.В.Анцишкін. - Режим доступу: http://www.bizslovo.org/content/index.php/ru/istoriya-nikopolya/135-kozacka-doba/912-hortycya-velykiy-mif-ukrainy.html (дата звернення: 01.04.2019).

Грушевський, М.С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / М. С. Грушевський ; [редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін.]. - Київ : Наук. думка, 1991 - 1998 . - (Пам'ятки історичної думки України). - Т. 7 : Козацькі часи - до року 1625. – Репр. відтворення вид. 1909 р. – 1995. – Х, 624, [4] c.

Гурбик, А.О. Виникнення Запорозької Січі (хронологічний та територіальний аспекти проблеми) [Текст] / Гурбик А.О. // Український історичний журнал. - 1999. - № 6. - С. 3-17.

Гурбик А.О. Історія українського козацтва [Текст]: нариси у 2 т.\ редкол: Смолій (відп. ред) та ін. – К.: Києво-Могилянська академія, 2006. - Т.1. – 800 с.

Гурбик А. Проблема виникнення Запорозької Січі в працях О. М. Апанович [Текст] / А. Гурбик // Історіографічні дослідження в Україні. - 2011. - Вип. 21. - С. 103-122. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Idvu_2011_21_8 (дата звернення: 01.04.2019).

Гурбик, А. Томаківська Січ (70-і роки ХVІ ст. - 1593 р.) [Текст] / А.Гурбик //Козацькі січі (нариси з історії українського козацтва XVI-XIX ст.)/ відп. ред. В.Смолій. - К., Запоріжжя, 1998. - С.22 - 44. - (Козацька спадщина).

Кралюк, П. Дмитро Вишневецький як дзеркало козацької міфології [Текст]/ Петро Кралюк// День. - 2014. - 15 грудня.

Сергієнко, Г. Я. Біля витоків українського козацтва й Запорозької Січі [Текст] / Г.Я.Сергієнко // Український історичний журнал. - 1992. - № 12. - С. 123-131.

Cмолій В. А. Феномен українського козацтва в загальноісторичному контексті [Текст] / Cмолій В. А. // Український історичний журнал. - 1991. - № 5. - С. 61-72.

Сокульський, Арнольд. Предтеча козацької твердині на Запорожжі [Текст]/ А.Сокульський, В.Щербак// Козацькі січі (нариси з історії українського козацтва XVI-XIX ст.)/ відп. ред. В.Смолій. - К., Запоріжжя, 1998. - С. 15 - 21. - (Козацька спадщина).

Телегін, Д.Я. Обстеження Січей низового Дніпра в 1990 р. [Текст] /Д.Я.Телегін// Український історичний журнал. – 1992. - №7-8. – С. 136 – 139.

Україна: хронологія розвитку [Текст] / НАН України. Інститут історії України. – Том 4. – К.: КРІОН, 2009. – 608 с: іл.

Щербак В. О. Запорозька Січ як фактор консолідації українського козацтва до середини XVII ст. [Текст] / Щербак В. О. // Український історичний журнал. - 1995. - № 5. - С. 66-71.

Щербак, В. О. Українське козацтво: формування соціального стану [Текст]: друга половина XV - середина XVII ст./ В.О.Щербак - К.: КМ Academia, 2000.- 300 с.: іл.

Яворницький, Д.І. Історія запорозьких козаків [Текст]: у 3 т. / Д.І.Яворницький. - К. : Наук. думка. - (Пам'ятки іст. думки України). - Т. 1. - 1990. - 578 с.

Яворницький, Д.І. Історія запорозьких козаків [Текст] : у 3 т. / Дмитро Іванович Яворницький. - К. : Наук. думка. - (Пам'ятки іст. думки України). - Т. 2. - . - 1990. - 560 с.

https://www.facebook.com/groups/mn.tour/