Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Змалку я з молодицями було на базар у Никиполь (Нікополь) ходила. Виходили звечора, аби за ніч дійти. Ото йдеш з клунками через плече, як ті ішаки нав’ючені. Гомонимо собі, сміємося, а дійдемо до П’ятакової балки, то й помовкнемо, бо страшно та моторошно стає.
Розказував мій покійний батько, Різун Хрисан, царство йому небесне, що колись там розбишаки засади робили та людей грабували. Один раз спопашили вони чоловіка, що на Катеринослав ішов та й давай гроші требувать, а він їм одне тороче: нічого нема.
Так і замордувади бідного. Стали по карманах нишпорить. А там невеличка пілочка (шмат тканини) із зав’язаним вузликом, а в тім вузлику — п’ятак. Отакі-то гаспиди, ради п’ятака людину жизні лишили.
З того времня і звуть балку П’ятаковою.
Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.
Змалку я з молодицями було на базар у Никиполь (Нікополь) ходила. Виходили звечора, аби за ніч дійти. Ото йдеш з клунками через плече, як ті ішаки нав’ючені. Гомонимо собі, сміємося, а дійдемо до П’ятакової балки, то й помовкнемо, бо страшно та моторошно стає.
Розказував мій покійний батько, Різун Хрисан, царство йому небесне, що колись там розбишаки засади робили та людей грабували. Один раз спопашили вони чоловіка, що на Катеринослав ішов та й давай гроші требувать, а він їм одне тороче: нічого нема.
Так і замордувади бідного. Стали по карманах нишпорить. А там невеличка пілочка (шмат тканини) із зав’язаним вузликом, а в тім вузлику — п’ятак. Отакі-то гаспиди, ради п’ятака людину жизні лишили.
З того времня і звуть балку П’ятаковою.
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.
#П’ятакова #Балка #Никополь
Коментарі
Дописати коментар