 |
| Фотограф - Сергій Клачук. |
Основу колекції музею складають різноманітні гармани та жорна. Ці кам’яні пристосування були важливим знаряддям українських хліборобів. Гармани з найдавніших часів використовувалися для молотьби зерна, а жорна — для перемелювання зерна на борошно. Для хліборобського українського населення вони були незамінними в господарстві.
Експонати цінні тим, що привезені з сусідніх сіл: Червоногригорівки, Городища, Доброї Надії, а також із Мар’ївки. Тобто вони використовувалися нашими пращурами, які жили кілька століть тому на цих територіях. Представлені в колекції гармани унікальні тим, що всі вони різні — за розміром, вагою, кількістю граней і матеріалом виготовлення.
Ідея створення музею виникла у керівника товариства «Марганець Туристичний» М. Корбута в рамках реалізації проєкту «Великий Луг Запорозький» у 2020 році. Хоча перший гарман біля Мар’ївської верби з’явився ще у 2019 році. Учасниця товариства «Марганець Туристичний» зі смт Червоногригорівка Віра Шалтика-Гофман подарувала старовинний гарман, який знаходився у її дворі і, можливо, використовувався пращурами. Пізніше, в ході краєзнавчих експедицій, гармани були виявлені й в інших найближчих селах. За кожен кам’яний експонат домовлялися окремо, розповідали про створення музею в Мар’ївці, просили подарувати його.
Деякі селяни з радістю віддавали свої гармани для колекції музею, але були й такі, що відмовлялися. Найважчою задачею було також перевезти гарман із місця його знаходження до музею в Мар’ївці, адже кожен такий кам’яний каток важить близько 100 кг. Щоразу це була напружена й важка робота. В транспортуванні експонатів на громадських засадах брали участь Мар’ян Корбут, Олег Прудіус, Василь Музика, Сергій Коломоєць, Іван Музика, Світлана Патяка та інші.
 |
| Гармани біля верби |
Одного разу під час дослідження місцевості селища Добра Надія були виявлені величезні автентичні жорна, які, скоріш за все, використовувалися у млині, що знаходився на цій території. Жорна складалися з двох частин, і можна лише здогадуватися, скільки століть має цей кам’яний експонат. За домовленістю з Добронадіївською селищною радою жорна були передані до музею просто неба. Перевезти їх також було нелегко, адже жорна важать приблизно 400–500 кг. Та завдяки старанням непосидючих ідейних активістів товариства «Марганець Туристичний» жорна були перевезені до музею, вичищені та розташовані на почесному місці експозиції. Задля забезпечення обліку та збереження експонати були інвентаризовані.
 |
| Жорна - як символ достатку |
На території музею створено етнографічний куточок. Руками активістів виготовлені плетені паркани різного розміру та виду, виконані за автентичними українськими техніками плетіння.
Роботи з заготівлі матеріалів та плетіння тинів розпочалися ще навесні 2020 року. За домовленістю з лісництвом учасники товариства підготували лозу для плетіння, а потім ретельно та старанно власними руками, за будь-якої погоди, виплітали природні паркани. Таким чином, впродовж року на території музею з’явилися три тини різного розміру та в різних техніках плетіння.
 |
| На Дні народженні у Леоніда Семеновича Боровика |
Місцеві мешканці підтримали ідею створення такого осередку краєзнавства та української культури. Щоб прикрасити плетені паркани та відтворити атмосферу традиційного українського обійстя, вони почали дарувати глечики, макітри та інший глиняний посуд.
 |
| Експонати у музеї під відкритим небом |
Музей став досить популярним місцем для відвідування. Люди почали приходити і приїжджати, щоб побачити на власні очі унікальну колекцію кам’яних сільськогосподарських старожитностей.
При організації музейного простору дотримувалися принципів використання природних матеріалів та представлення автентичних експонатів і технік. За сприяння Ірини Міняйло на території музею з’явилися дерев’яні колоди, що можуть слугувати стільцями для відвідувачів. Територію прикрашає унікальний природний ландшафт цієї місцевості: верби, шипшина, чагарники, квіти. А на вході в музей під розкидистою липою відвідувачів зустрічає камінь, на якому талановитий марганецький художник Євген Горбаченко намалював яскраву картину з прихованим змістом.
 |
| Малюнок на камені з фрагментами логотипу товариства "Марганець Туристичний" |
Щоб можна було відпочити біля старовинних предметів побуту, марганчани зробили дерев’яні лавочки. Їх виготовили та встановили Олена Лагутіна з чоловіком, Яна Матвєєва та Ігор Чимбар.
Марганчани полюбили влітку відвідувати цю місцину. Під час вечірніх прогулянок багато хто заходить до музею, щоб відпочити тілом та душею. Мар’ївчанин, місцевий журналіст, член Національної спілки журналістів України Леонід Боровик разом із друзями відзначав свій день народження у затінку великолузьких дерев на території музею. Учасники секції з аеройоги під керівництвом тренерки Аліни Максименко провели своє заняття біля Мар’ївської верби на території музею. Особлива атмосфера цього місця сприяла гарному настрою та особливому натхненню у всіх учасників заняття.
 |
| Тренування біля Мар'ївської верби |
Музей розташований обабіч жвавої траси, тому часто попутні авто зупиняються тут. Деякі містяни розповідають, що, постійно проїжджаючи повз музей у справах, щоразу спостерігають, як він розвивається.
Нещодавно власник сусіднього з музеєм помешкання, Олександр Махніборода, надихнувшись задумом, сприяв створенню панорамного розпису на паркані свого подвір’я. Так з’явилася величезна, високоестетична картина. Її елементи доповнюють реальні предмети колекції музею. Якщо стати в потрібній точці, можна побачити, як експонати музею та зображене на картині гармонійно поєднуються в єдиний етнографічний ансамбль. Тепер тут багато охочих сфотографуватися. Іноді навіть заїжджають весілля.
 |
| Малюнок на паркані у автентичному стилі |
Мар’ївський музей просто неба став для місцевої громади осередком вивчення, дослідження та збереження історико-культурної пам’яті нашого краю. Сюди цікаво прийти, щоб роздивитися експонати та відпочити серед гарної природи, але найкраще відвідати це місце під час екскурсії. Тоді все побачене сприймається зовсім інакше. Ви ніби занурюєтеся в життя наших пращурів кілька століть тому, відчуваєте їхні турботи та цінності. Це чудова нагода пізнати історію рідного краю та по-новому переосмислити звичні для нас речі.
Коментарі
Дописати коментар