Перейти до основного вмісту

Анастасьевка (Настастьевка).

     Владельческая деревня, расположенная во втором стане при р. Томаковке (южнее с. Томаковки). Поселена около 1825 г. на даче №80 (по Плану Генерального межевания) помещиком Михаилом Павловичем Миклашевским и названа именем его жены, Анастасии Яковлевны, урождённой Бакуринской.

Анастасьевка на карте Шуберта.

     После его смерти в 1847 г. деревню унаследовал его сын, подполковник Илья Михайлович Миклашевский. По ревизии 1858 г. за ним в селе было 2096 дес. зем. и 511 жителей (260 м. и 251 ж. пола душ, из которых 185 креп. и 75 дворовых), один завод скота. Уставные и выкупные соглашения с крестьянами он подписал в 1863 г.

     Тщанием прихожан в 1886 г. в селе построена деревянная однопрестольная церковь во имя св. Мучениц: Веры, надежды, Любви и матери их Софии. В ее сооружении активное участие принимал и Илья Михайлович Миклашевский. От Екатеринослава храм располагался в 85 верстах, приходские селения: Анастасьевка, Анновка (1 в.), Кирилловка (1 в.), Весело-Федоровка (3 в.), Томаковка (1 в.). За настоятелем Любви-Софиевской церкви состояло 40 дес. зем. Метрические книги церкви за 1886 – 1918 гг. хранились в ГАДО. По земельному реестру 1872 г. здесь имел хутор Золотое Дно и 1071 дес. зем. титулярный советник Константин Иванович Трипольский.

     По описям 1889 – 1903 гг. у с. Анастасьевки и д. Кирилловки имел 2922 дес. дворянин Миклашевский Владимир Ильич, а также отдельные участки его родные сестры: Павлова Екатерина Ильинична и Вышеславцева Вера Ильинична.

     В 1897 – 1917 гг. волосной центр Анастасьевской волости, крестьяне бывшие помещичьи, украинцы. В 1897 г. в селе было 150 дворов и 558 жителей, а в 1911 г. – 198 дворов и 1191 житель. По реестру 1899 г. земля у села была разделена на четыре участка (200, 594, 626 и 700 дес.) между товариществами крестьян-собственников.

В 1898 г. в состав волости входили: Анастасьевка, Анновка, Катошино, Кирилловка, Марьинка (Марьевка), Николаевка 1-я, Николаевка 2-я, Николаевка 3-я, Новокапитановка, Петровка, Семеновка, Сергеевка (Капитановка и Новокатошино с 1911 г.)

Поездка в Анастасьевку.


27.01.2018г. "Марганец Туристический" совершил поездку в с. Анастасьевку, с целью обнаружения  остатков старины. Анастасьевке в этом году исполняется 193 года, интересно, а знают ли об  этом местные жители?


Хаты мазанки.


Белённая хата мазанка со ставнями, крытая камышом.

     Сейчас некоторые пытаются воссоздать старые хутора, хаты, по картинам, дореволюционным фотографиям и старым проектам, а здесь перед нами сейчас стоит реальная хата под камышом в которой жили люди!  



Камыш под снегом.

 Хата мазанка. №2

Скорее всего эта хата была так-же когда то покрыта камышом, дом довольно длинный с маленькими окнами. С улицы двор огорожен как в старину диким камнем (известняком). 

 Хата мазанка №3

С левой стороны дома, можно заметить маленькое окно, в этой части дома, скорее всего держат скот, по правую часть живут люди. В непогоду очень удобно, не нужно выходить из дому, чтобы накормить животных.

 Заброшенная хата мазанка. №4

 Хата мазанка под полукруглой черепицей. №5

Старое кладбище


     Учитывая возраст села, можно догадаться, что где-то есть старинное кладбище. Сегодня у нас времени было в обрез и мы лишь на несколько минут заглянули на старый погост. 

Каменные кресты. 

Кованный крест.

Гарманы.

Одна из улиц была просто усеяна гарманами, её можно было бы смело назвать - улицей гарманов. 

Заснеженный гарман у забора. 

Гарман №2

Гарман №3

Дореволюционная архитектура. 


Дом земской школы, конец XIX - нач. XX века.

Информация из книги: "Пам'ятки історії та культури Томаківського району".

     Будинок земської школи, кінець ХІХ – поч. ХХ ст. (архіт.). В історичному центрі
села, на вул. Центральній.

     Розташований на земельній ділянці з незначним ухилом. Благоустрій території – відсутній, засаджена старими листяними деревами.

     Збудований наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. як будинок земської школи. Наразі планувально будинок розділений навпіл на дві рівноцінні частини, в яких розміщено фельдшерський пункт та поштове відділення «Укрпошти».

     Будинок одноповерховий, із підвальним приміщенням під частиною будівлі, цегляний (із жовто-червоної цегли), пофарбований у білий колір. Дах – чотирисхилий, укритий шиферним покриттям. До прямокутного об’єму будівлі прилягає одноповерхова, односхила прибудова, в якій знаходиться вхід до поштового відділення. Ліворуч від зазначеного входу, нарівні з цоколем розташовується закладений вхід до підвального приміщення колишньої школи, над яким і зроблено прибудову.

     Арочний дверний проріз та стіни підвального входу збереглись донині.

     Головний фасад первісного об’єму має п’ять осей віконних прорізів та одну вісь дверного прорізу. Правий торцевий фасад – триосьовий, до лівого, на всю його довжину прибудовано прибудову пошти. Фасади фланкують лопатки, прикрашені нішами та квадрами. Віконні прорізи – прямокутної форми, декоровані сандриками із замком та трикутним фронтоном. Над первісним дверним прорізом (нині вхід до фельдшерського пункту) збережено ажурний кований козирок. Увінчує будівлю незначний карниз із дрібними модульонами.

     Будинок є прикладом еклектики в архітектурі невеликих земських шкіл,
збудованих наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

     Література: 1. Архітектура шкільних будинків / П. Ф. Альошин, А. И. Марінченко,
В. В. Колєсніков. – Київ: Вид. Акад. архітектури Українськой РСР, 1952. – С. 5 – 7.
Надія Лиштва.

Дом земской школы, вид спереди.

Умели-же строить!

Кованный козырёк. 

Кованный козырёк (вид сбоку).

 Заложенный вход в подвал.

У арочного дверного прореза.

Здание № 2

Здание №3


Обратите внимание на необычную форму кирпича сверху. 


Здание №4

Старинные подвалы.

 Подвал №1


Подвал №2

Памятники.

Братская могила советских воинов.

Информация из книги: "Пам'ятки історії та культури Томаківського району".

     Братська могила радянських воїнів (іст.). Вул. Гагаріна, 13. На червоній лінії забудови головної вулиці села, біля магазину. Поховано 4 воїни 3-го Україн-ського фронту, які загинули на початку лютого 1944 р. у боях за звільнення села від нацистських окупантів. Відомі всі прізвища.

     30 січня 1944 р. війська 6-ї армії (генерал-лейтенант І. Т. Шльомін) 3-го Українського фронту (генерал армії Р. Я. Малиновський) з початком Нікопольсько-Криворізької операції перейшли у наступ із позицій на території Томаківського району, на яких вели бої з кінця грудня 1943 р. Під час наступу 4 лютого 1944-го підрозділи 203-ї стрілецької дивізії (генерал-майор Г. С. Зданович) визволили село від нацистських окупантів. Воїни, які загинули в цих боях, були поховані в могилі, що описується.

     Первісно на могилі був установлений дерев’яний обеліск, який у 1956 р. замінили на залізобетонну скульптуру. В 1980 р. під час реконструкції проведена заміна скульптури і споруджена стела, на якій увічнені прізвища 29 земляків, які загинули на фронтах Другої світової війни. В 2011 – 2012 рр. підчас реконструкції відбулася заміна меморіальних дошок.
     Література: 1. ЦАМО РФ, ф. 33, оп. 11458, спр. 288, 327; ф. 58, оп. 18002, спр. 151, 347; ф. 334, оп. 5252, спр. 496.

Надія Шейміна

Література:

     1. Придніпровський край. Опис поселень Катеринославського повіту. Д: Ліра, 2016. - С. 22 .

     2. Дворяне Екатеринославской губернии / В. Н. Заруба. – Д.: Лира, 2016. – С. 318, 479.

    3. Пам'ятки історії та культури Томаківського району.

Составители: Надежда Лиштва и Марьян Корбут.

Марганец Туристический" в социальных сетях:
        

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921...

Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища

У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (РгоСео). Учасники симпозіуму прийняли "Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі", основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані: Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища  1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.  2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона - зв'язок між нами. 3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона - колиска життя з усіма змінами та перетвореннями, її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.  4. Наша історія та історія Землі тісно пов'язані, її історія - це наша історія і її майбутнє - наше майбутнє. 5. Земля в усіх аспектах це наше середовище....

Село Добрая Надежда или: Мыс Доброй Надежды в народе Яковлево

Мыс Доброй Надежды. Владельческая деревня была населена помещиком и дворянином Екатеринославского уезда Д. М. Станковичем. Дмитрий Михайлович Станкович, родился 26 октября 1793 г. в семье дворян Бахмутского уезда. Его отец – Станкович Михаил Николаевич родился около 1738 г., сербской национальности, из обер-офицерских детей. Участник турецких и польских походов, с 1786 г. - премьер-майор в отставке. В браке с надворной советницей (с 1795 г.) Прасковьей Ивановной у него было четверо детей: Иван, Николай, Дмитрий и Александр. Именно третий сын Дмитрий и заселил д. Мыс Доброй Надежды. Дмитрий Михайлович проходил военную службу, участник войны 1812 г., генерал-майор с 1826 г., кавалер Георгия 4 кл. (26.11.1827 г., за выслугу). За ним в Екатеринославском уезде числилась с. Голая Грушевка , д. Мыс Доброй Надежды и д. Николаевка , где 12302 дес. и 1466 кв. саж. зем. Умер в возрасте 64 лет, в 1855 г. Опекуном над имением его малолетних наследников стал Александр Александрович Клейн (...