Перейти до основного вмісту

Архітектурний туризм

Стара частина міста 

«Марганец Туристический» запрошує поринути в атмосферу старого міста, де ви побачите архітектурні споруди кінця XIX початку ХХ століття. Серед яких будівля електростанції рудника (1904 р.), казарми (1902 р.), житлові будинки працівників станції. На екскурсії ми розповімо про історію станції «Марганець». Відвідаємо район так званих «Колонок». Пройдемося старими затишними вуличками, що нагадують своєю атмосферою минулі роки. Під час екскурсії будуть представлені унікальні старовинні фотографії цієї місцевості.

Далі, ми перенесемося на площу Гірницької слави, звідки відкривається чудовий вид на її забудову, сформовану в радянський період - величний Палац культури, стадіон, прикрашений ажурною колонадою, житлові будинки в стилі «радянського неокласицизму».

Садиба купця 

Колишня садиба купця виконана в архітектурному стилі еклектика. 

Комплекс насосної станції

Комплекс насосної станції побудований у архітектурному стилі еклектики.

Привокзальна площа 



    У районі Привокзальної площі залишились дореволюційні будівлі, які будувалися одночасно із залізно-дорожньою колією приблизно в період 1902 - 1904 роки. Це так звані казарми, котеджі та підвали.
Колишня електростанція


 Споруду виконано в архітектурному стилі модерн (кінець XIX, початок XX ст).

Район колонок 

У старій частині міста Марганця, неподалік від З/д вокзалу знаходяться райони, де розташовані одноповерхові дореволюційні будинки. У цих районах панує атмосфера із неповторним колоритом. Місцеві називають ці райони «Нижні колонки» і «Середні колонки».



Раніше дахи будинків у цих районах були повністю вкриті черепицею, яку виробляли у с. Томаківці. Дворики виглядають дуже охайними і привабливими, у кожному із дворів насаджені квіти і старі дерева. Радує те, що мешканці цих районів привітливі й ввічливі.

За однією із версій місцевих мешканців зазначені будинки були засновані для робітників станції Марганець, а за другою - для робітників електростанції рудника.


Дореволюційні будинки


 У місті Марганці в районі Закам’янки залишились будинки, яким вже понад 100 років.

Дореволюційний амбар



На теперішній час у м. Марганець, в районі Городища, можливо побачити приміщення дореволюційних часів, в якому раніше було розташовано амбар.


Площа Гірницької слави


З площі відкривається величний вид на Палац культури, стадіон, прикрашений колонадою. Доповнюють архітектурний ансамбль житлові будинки у стилі «радянського неокласицизму».

Стадіон 

    За спогадами корінного жителя, який брав участь в будівлі стадіону, цю споруду будували більше 10 років, заважали будівництву солончаки. Це грандіозна споруда, яка своїми колонами нагадує архітектуру Греції.


На стадіоні проходять футбольні матчі і міські концерти. Всередині будівлі на другому поверсі є спортзал «Антей», де можна підтримати фізичну форму в найкращому стані. Радимо пробігтися пару кіл по стадіону. Крім того, на території стадіону є турніки і рукохід.

Марганец Туристический" в соціальних мережах:
Facebook - https://www.facebook.com/groups/mn.tour
Блог - https://mn-tour.blogspot.com

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921...

Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища

У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (РгоСео). Учасники симпозіуму прийняли "Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі", основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані: Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища  1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.  2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона - зв'язок між нами. 3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона - колиска життя з усіма змінами та перетвореннями, її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.  4. Наша історія та історія Землі тісно пов'язані, її історія - це наша історія і її майбутнє - наше майбутнє. 5. Земля в усіх аспектах це наше середовище....

Село Добрая Надежда или: Мыс Доброй Надежды в народе Яковлево

Мыс Доброй Надежды. Владельческая деревня была населена помещиком и дворянином Екатеринославского уезда Д. М. Станковичем. Дмитрий Михайлович Станкович, родился 26 октября 1793 г. в семье дворян Бахмутского уезда. Его отец – Станкович Михаил Николаевич родился около 1738 г., сербской национальности, из обер-офицерских детей. Участник турецких и польских походов, с 1786 г. - премьер-майор в отставке. В браке с надворной советницей (с 1795 г.) Прасковьей Ивановной у него было четверо детей: Иван, Николай, Дмитрий и Александр. Именно третий сын Дмитрий и заселил д. Мыс Доброй Надежды. Дмитрий Михайлович проходил военную службу, участник войны 1812 г., генерал-майор с 1826 г., кавалер Георгия 4 кл. (26.11.1827 г., за выслугу). За ним в Екатеринославском уезде числилась с. Голая Грушевка , д. Мыс Доброй Надежды и д. Николаевка , где 12302 дес. и 1466 кв. саж. зем. Умер в возрасте 64 лет, в 1855 г. Опекуном над имением его малолетних наследников стал Александр Александрович Клейн (...