Перейти до основного вмісту

Оскар Лаар – підкорювач простору і часу

Оскар Карлович Лаар – учений-самородок, винахідник, людина з унікальними якостями, великим інтелектом, непересічна особистість.

Уже давно всі звикли вважати Оскара Лаара марганчанином. Хоча народився він на хуторі Нишева Ленінградської області, де мешкали у мирі та злагоді латиші, фіни, естонці. Сім’я Оскара – багатодітна. Батько Карл Готлібович і матір Ганна Петрівна виховували п’ятеро дочок і троє синів. У колі сім’ї матір створювала доброзичливу атмосферу, вона була стриманою співрозмовницею. В 1932 році на березі Барського озера, між селами побудували льонопрядильну фабрику. Тут батько став працювати ковалем, а дві сестри – на виготовленні мотузок.
У 1935 році родину Оскара Лаара розкуркулили і вислали на Богословські кам’яновугільні копальні (м. Карпінськ Свердловської області). Так усе майно і двір Лаарів стали колгоспними. В цьому ж році Оскар пішов до першого класу. Хлопчик ріс допитливим. Уже тоді в його голові поставали питання: як виникає звук стрекотіння у коника; чому в сильний мороз далеко чути скрип саней; що собою являють магніт, іскра, блискавка; що таке електрика й енергія тощо.
Так, наприклад, у 1937 році, повертаючись із м. Карпінська на лісний кордон, де 16-річний брат Віктор працював на підсочці соснової смоли, хлопець рано-вранці побачив у лісі розірвану нічною грозою велику модрину. Шматки розірваного дерева метрів у п’ять довжиною стирчали корінням доверху із землі неподалік від пня висотою в три метри. Це видовище Оскар Карлович пам’ятає досі. Після побаченого бажання розгадати таємниці грози, блискавки не залишало його.
У 1942 році Оскар залишає сьомий клас школи і йде навчатися до ремісничого училища. У воєнні та післявоєнні роки, з 1943 по 1946 рр., О. Лаар працює на розрізі №2 тресту «Богословськвугілля». Тоді в Оскара виникло питання: звідки на Північному полюсі так багато холоду, що накриває Канаду Гренландію, Північ Росії? Його дивувало, що під кригою «тепло», а над нею – до мінус 70º С. Чому там у повітрі не вистачає кисню – 19% замість 21%.
У 1946 році Оскар закінчує 7 клас у школі робітничої молоді й одночасно курси шоферів, після чого працює шофером на вантажівці.
Після закінчення 10 класу, з 1951 по 1956 р., навчався на денному відділенні Свердловського гірничого інституту. Знання гірничої справи в інституті Оскар Карлович отримав на найвищому рівні. Після інституту працював на шахті №75/77 у місті Грем’ячинськ Молотовської області (нині – Пермський край).
Якось Оскар Карлович по дорозі з курорту заїхав до друга на Дніпропетровщину. Йому так тут все сподобалося, що він забажав сюди переїхати. І вже у квітні 1962 року він переїздить до Марганця. З цього часу доля О. Лаара тісно пов’язана пов’язана з Марганцем і з Марганецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, куди він влаштовується на посаду старшого маркшейдера районної гірничої технічної інспекції. Робота ця нелегка і дуже відповідальна. Маркшейдер, за своєю діяльністю, має знати все про виробництво комбінату в цілому. Наполегливість і старанність на роботі дали свої плоди. В 1963 році його призначили старшим маркшейдером Шевченківського кар’єру, а в 1964 р. – старшим маркшейдером Грушевського кар’єру. Задоволення від добросовісно виконаної роботи, подолання труднощів і досягнення потрібного результату – все це з лишком покривало витрачені зусилля.
Поступово Оскар створив свою сім’ю. В 1977 році він одружився з Марією Семенівною Нужновою. Це був щасливий шлюб. Вогнище великого кохання подружжя пронесли через усе життя. Вони мають двох дітей, онуків і правнуків.

У 70-х роках Оскар Карлович став працювати електрослюсарем із обслуговування лічильників на екскаваторах в Грушевському кар’єрі. Працюючи там, він винайшов пристрій для обліку виконаних робіт на екскаваторах типу «механічна лопата і драглайн». На той момент Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат співпрацював із інститутом автоматизації в Дніпропетровську. Звідти приїхали співробітники, і начальник групи підтвердив винахід Оскара Карловича. В 1975 році на пристрій було видано авторське свідоцтво. Пристрій експонувався на виставці «Досягнення винахідників і раціоналізаторів Дніпропетровської області» в Дніпропетровську, на ВДНГ в Москві в 1978 році та на ВДНГ в Києві в 1980 році. А в 1981-му Всесоюзне товариство винахідників і раціоналізаторів вручило Оскару Лаару нагрудний знак «Винахідник СРСР».
У 1998 році Оскар Карлович йде на заслужений відпочинок. Його загальний трудовий стаж – 54,5 роки, з них 34 він пропрацював на Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті.
Весь вільний час, який залишався в Оскара Лаара від сім’ї та домашніх справ, він повністю присвятив пошуку єдиної точки зору на Всесвіт. Він занурився в науковий світ. Його допитливий розум виконував своє призначення, видавав щось незвичайне і дуже важливе. В 1997 році в Дніпропетровському видавництві «Пороги» вийшла друком його перша книжка «Первинний рух». Але Оскар Карлович на цьому не зупинився і продовжував свої наукові пошуки. Наступні свої пізнання він виклав у книгах «Енергетична маса» (2002) і «Закономірність первинного руху», яка побачила світ в 2006 році у Дніпропетровському видавництві «ІМА-прес». А в 2012 році в Київському видавництві «Азимут-Україна» побачила світ книга «Об’ємний гармонійний осцилятор», яка узагальнила всі раніше викладені теорії.
Усі його книги поєднали в собі цікаві та пізнавальні матеріали, наукові відкриття автора. Оскар Карлович прагне відкрити в повсякденному світі щось незвичайне, примушує читачів замислитися над дивами оточуючого світу.
Його дослідження у фізиці високо оцінені науковцями. Але він не спиняється на досягнутому. Оскар Карлович успішно освоїв сучасні інформаційні технології та розмістив свої роботи в Інтернеті. У нього є своя сторінка, останні роки він докладає чимало зусиль задля популяризації своїх відкриттів. Матеріали про його відкриття розміщені у Вікіпедії.
Якщо наукові знахідки живлять його розум, то душу Оскар Карлович збагачує творами мистецтва. Він полюбляє слухати класичну музику, цінує красу поетичного слова. Мабуть тому Оскар Карлович вже багато років є членом Марганецького міського літературного об’єднання «Віра», справжнім цінителем художніх творів.

Також він – щирий друг Марганецької бібліотеки ім. М. Островського. Всі свої книги Оскар Лаар подарував бібліотеці для її читачів. Завжди бере активну участь в усіх масових заходах бібліотеки. А в 2017 році в Марганецькій бібліотеці ім. М. Островського відбувся ювілейний вечір, присвячений 90-річчю від дня народження Оскара Лаара.
Оскара Карловича Лаара люблять і шанують в Марганці як генія науки та неординарну особистість. Не можна сказати, що його життя було легким. На його долю випадало немало випробувань. Але він не боявся труднощів, не спинявся перед перешкодами, а вмів з усього робити правильні висновки та виходити за рамки умовностей. Оскар Лаар вважає всі життєві обставини не випадковими, а такими, що привели його до внутрішніх прозрінь, допомагали глибше пізнавати сутність навколишніх явищ. Друзі відзначають його працьовитість, вольовий характер, доброту і душевність. Оскар Карлович примушує оточуючих бачити глибше, цікавитися світом і мріяти про непізнане.
Підготувала Ольга Забенько.

Книги Оскара Лаара:
Лаар Оскар Карлович. Первичное движение.– Днепропетровск: Пороги, 1997.– 37 с.: ил., портр.

Лаар Оскар. Энергетическая масса.– Днепропетровск: Полиграфист, 2002.– 14 с.

Лаар О.К. Закономерность первичного движения.– Днепропетровск: ИMA-пресс, 2006.– 23 с.

Лаар О.К. Объёмный гармонический осциллятор.– К.: Азимут-Украина, 2012.– 36 с.

Про Оскара Лаара:
http://oskar-laar.at.ua/
https://www.proza.ru/avtor/oscarlaar
http://bibl-ostr.ucoz.ua/news/90_letnij_jubilej_marganeckogo_uchenogo_izobretatelja_oskara_laara/2017-08-04-448

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921...

Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища

У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (РгоСео). Учасники симпозіуму прийняли "Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі", основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані: Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища  1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.  2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона - зв'язок між нами. 3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона - колиска життя з усіма змінами та перетвореннями, її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.  4. Наша історія та історія Землі тісно пов'язані, її історія - це наша історія і її майбутнє - наше майбутнє. 5. Земля в усіх аспектах це наше середовище....

Село Добрая Надежда или: Мыс Доброй Надежды в народе Яковлево

Мыс Доброй Надежды. Владельческая деревня была населена помещиком и дворянином Екатеринославского уезда Д. М. Станковичем. Дмитрий Михайлович Станкович, родился 26 октября 1793 г. в семье дворян Бахмутского уезда. Его отец – Станкович Михаил Николаевич родился около 1738 г., сербской национальности, из обер-офицерских детей. Участник турецких и польских походов, с 1786 г. - премьер-майор в отставке. В браке с надворной советницей (с 1795 г.) Прасковьей Ивановной у него было четверо детей: Иван, Николай, Дмитрий и Александр. Именно третий сын Дмитрий и заселил д. Мыс Доброй Надежды. Дмитрий Михайлович проходил военную службу, участник войны 1812 г., генерал-майор с 1826 г., кавалер Георгия 4 кл. (26.11.1827 г., за выслугу). За ним в Екатеринославском уезде числилась с. Голая Грушевка , д. Мыс Доброй Надежды и д. Николаевка , где 12302 дес. и 1466 кв. саж. зем. Умер в возрасте 64 лет, в 1855 г. Опекуном над имением его малолетних наследников стал Александр Александрович Клейн (...