Перейти до основного вмісту

Тунель бажань

В непримітному куточку Марганця сховався від зайвих очей таємничий тунель. Навіть багато корінних марганчан не знають, що в Марганці є місце, де здійснюються заповітні бажання. І ті, хто знають, так і називають його – тунель бажань. Прагматики скажуть, що це звичайний зливний водостік, але таки не звичайний. І навіть дуже загадковий. Почнемо з того, що він навіть своїм зовнішнім виглядом відрізняється від подібних споруд у місті. Коли і хто його побудував дізнатися, напевно, не вдасться. Але зі слів старожилів, можна сказати, що будувався тунель на початку ХХ століття, тобто виходить ще до офіційного утворення міста Марганця (документально Марганець як місто з’явився в 1938 році). Тільки уявіть, скільки бачив та пережив цей тунель.

Тунель бажань.
Автор фото - Мар'ян Корбут.
Дата фотозйомки 03.05.2020р.


Дорога над тунелем, вулиця Набережна.
Автор фото - Мар'ян Корбут.
Дата фотозйомки 03.05.2020р.

Марганецький художник Володимир Кононович Савенко згадував, що під час німецької окупації Марганця за часів Другої світової війни він з іншими дітьми ховався в тунелі під час бойових дій. Тільки-но почують шум гвинтів літаків або щось схоже на вибухи, то швидко тікають до тунелю. Розміщувалися в ньому якомога щільніше, один навпроти одного і, затаївши подих, чекали, коли все стихне. Сиділи і мріяли, щоб швидше скінчилася війна, щоб наші перемогли і наступило мирне спокійне життя. Всі з цих дітей вижили і мають щасливе успішне життя. А, може, це тунель посприяв?!

"Під час війни ми ховалися в тунелях від бомбардувань" - розповідає Володимир Кононович Савенко. 
Дата Відеозйомки 28.05.2020р.

Джерело - "Марганець Туристичний".

Мар'ян Корбут, Валентина Рябцева та Сергій Коломоєць.
Автор фото - Ольга Забенько.
Дата фотозйомки 26.05.2020р.

Ось такі гриби гриби ростут біля тунелю.
Автор фото - Мар'ян Корбут.
Дата фотозйомки 26.05.2020р.

Марганчанин Олександр Зайцев поділився, що давно чув від старожилів про особливий тунель. Раніше, коли люди тільки примітили чарівні властивості тунелю, частенько на повню молодь приходила сюди зі свічками. Важко сказати, звідки це пішло, але один одному переповідали, що варто лиш під час повні пройти через тунель зі свічкою і розповісти тунелю про своє бажання, то воно неодмінно здійсниться. А деякі додавали, що свічку брати треба відповідного кольору залежно від бажання. З роками про це забули, а сам тунель занедбали. І навіть почали скидати туди сміття.

Олександр Зайцев та  Мар'ян Корбут біля тунелю.
Автор фото - Ольга Забенько.
Дата фотозйомки 03.05.2020р.


Чи можна стверджувати, що дійсно тунель чарівний?! Та це змінює того, що тунель – старовинна архітектура споруда та привабливий туристичний об’єкт. Якщо прибрати сміття, розчистити, облаштувати територію біля нього, то тут сміливо можна фотографувати навіть молодят під час весілля. І чому б їм не випробувати долю і загадати тут бажання про довге і щасливе подружнє життя! А я мрію про те, щоб марганчани більше любили, цінували своє місто і докладали зусиль, щоб зробити його кращим! 

Старовинне дерево біля тунелю.
Автор фото - Мар'ян Корбут.
Дата фотозйомки 03.05.2020р.


Всередені тунеля.
Автор фото - Мар'ян Корбут.
Дата фотозйомки 03.05.2020р.



Підготувала Ольга Забенько
Джерело - онлайн журнал "Марганець Туристичний".

Популярні дописи з цього блогу

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921...

Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища

У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (РгоСео). Учасники симпозіуму прийняли "Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі", основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані: Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища  1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.  2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона - зв'язок між нами. 3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона - колиска життя з усіма змінами та перетвореннями, її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.  4. Наша історія та історія Землі тісно пов'язані, її історія - це наша історія і її майбутнє - наше майбутнє. 5. Земля в усіх аспектах це наше середовище....

Село Добрая Надежда или: Мыс Доброй Надежды в народе Яковлево

Мыс Доброй Надежды. Владельческая деревня была населена помещиком и дворянином Екатеринославского уезда Д. М. Станковичем. Дмитрий Михайлович Станкович, родился 26 октября 1793 г. в семье дворян Бахмутского уезда. Его отец – Станкович Михаил Николаевич родился около 1738 г., сербской национальности, из обер-офицерских детей. Участник турецких и польских походов, с 1786 г. - премьер-майор в отставке. В браке с надворной советницей (с 1795 г.) Прасковьей Ивановной у него было четверо детей: Иван, Николай, Дмитрий и Александр. Именно третий сын Дмитрий и заселил д. Мыс Доброй Надежды. Дмитрий Михайлович проходил военную службу, участник войны 1812 г., генерал-майор с 1826 г., кавалер Георгия 4 кл. (26.11.1827 г., за выслугу). За ним в Екатеринославском уезде числилась с. Голая Грушевка , д. Мыс Доброй Надежды и д. Николаевка , где 12302 дес. и 1466 кв. саж. зем. Умер в возрасте 64 лет, в 1855 г. Опекуном над имением его малолетних наследников стал Александр Александрович Клейн (...