Перейти до основного вмісту

Як Марганець відзначав День міста в 1987 та 1988 роках

За сторінками архівів газети "Шахтар Марганця" згадаймо, як відзначали День міста Марганця в 80-х роках минулого століття.



1987 рік

Окрасою самобутнього свята міста став виступ народної артистки Української і Молдавської РСР Софії Ротару у супроводі вокально-інструментального ансамблю "Червона рута" під управлінням заслуженого артиста УРСР Анатолія Євдокименка.
Незабутнє враження на марганчан та гостей міста справила масова художньо-спортивна композиція «О, спорт! Ти — мир!" у виконанні учнів середніх шкіл, профтехучилищ і студентів гірничого технікуму. Її автори - режисери-постановники Т.Паламарчук, В. Тесленко, В. Лифар. Усього в композиції взяло участь близько 1600 чоловік. Зазначимо, що учасниками і гостями Дня міста було близько 30 тисяч чоловік.




1988 рік

Під шелест ковили степової тут, де нині розташувався гірницький Марганець, кілька тисячоліть тому ще бігали прудкі коні сміливих і мужніх скіфів. Пізніше, в напрямку Царграду, степ міряла слов'янська дружина Святослава. Пам'ятають придніпровські вибалки і «дзвін шабель запорізьких козаків. А нині...

А нині тут стрімко звелося місто гірників, яке відзначає піввіковий ювілей, святкування якого розпочалося в День міста.

НА ЗНІМКУ: Почесний громадянин міста Іван Миколайович Молодець вручає молоді паспорти громадянина СРСР. Саме їм, юним і завзятим, належить продовжити справу своїх батьків. Фото М. Шевченка.

В 1988 році в урочистостях з нагоди святкування Дня міста Марганця взяв участь Народний артист УРСР, провідний співак української естради сімдесятих років Василь Зінкевич.

На Марганецькому стадіоні на святі Дня міста в 1988 році виступав народний артист СРСР М.К.Кондратюк.
З інтерв'ю: 
" - Ваша пісня «Ясени» - це своєрідний гімн гармонії людини з природою, вірності батьківському дому. В житті ви теж любите ясени, природу?
Дуже. Це найпрекрасніше дерево. Люблю наші звичайні, ясени, які ростуть в гайках, лісосмугах, біля осель. Не забувайте про них. садіть і піклуйтесь. Адже ясен - це СИМВОЛ сили і вірності. ' Він росте понад триста років. Цього бажаю І всім марганчанам.
- А ми вам щиро бажаємо наснаги у вашій творчості. Приїздіть до нас іще.
Розмову вів В.Ткач."


Гастрольні шляхи привели до гірницького Марганця народного артиста УРСР Назарія Яремчука. На концерті марганчани почули у його виконанні і пісню "Полісяночка", до якої Н.Яремчук написав слова.


Чи є на світі запальніший танок, ніж український «Гопак»?
Марганчани, яким випала нагода побачити виступ Державного українського академічного ансамблю імені Вірського, переконані: немає! Бо прославлений колектив, який очолює заслужений артист УРСР Мирослав Михайлович Лантух, танцював а такою насолодою, з такою щедрістю... Одним словом — з душею!

Фото Михайла ШЕВЧЕНКА.



Відгуки марганчан про урочистості з нагоди відзначення Дня міста в 1988 році.


За матеріалами газет "Шахтар Марганця" за 22 вересня 1987 р. та 29 вересня 1988 р.
Газети надав Олег Прудіус

"Марганець Туристичний" у соціальних мережах:

www.facebook.com/groups/mn.tour
www.instagram.com/korbut.travel

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921...

Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища

У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (РгоСео). Учасники симпозіуму прийняли "Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі", основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані: Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища  1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.  2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона - зв'язок між нами. 3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона - колиска життя з усіма змінами та перетвореннями, її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.  4. Наша історія та історія Землі тісно пов'язані, її історія - це наша історія і її майбутнє - наше майбутнє. 5. Земля в усіх аспектах це наше середовище....

Село Добрая Надежда или: Мыс Доброй Надежды в народе Яковлево

Мыс Доброй Надежды. Владельческая деревня была населена помещиком и дворянином Екатеринославского уезда Д. М. Станковичем. Дмитрий Михайлович Станкович, родился 26 октября 1793 г. в семье дворян Бахмутского уезда. Его отец – Станкович Михаил Николаевич родился около 1738 г., сербской национальности, из обер-офицерских детей. Участник турецких и польских походов, с 1786 г. - премьер-майор в отставке. В браке с надворной советницей (с 1795 г.) Прасковьей Ивановной у него было четверо детей: Иван, Николай, Дмитрий и Александр. Именно третий сын Дмитрий и заселил д. Мыс Доброй Надежды. Дмитрий Михайлович проходил военную службу, участник войны 1812 г., генерал-майор с 1826 г., кавалер Георгия 4 кл. (26.11.1827 г., за выслугу). За ним в Екатеринославском уезде числилась с. Голая Грушевка , д. Мыс Доброй Надежды и д. Николаевка , где 12302 дес. и 1466 кв. саж. зем. Умер в возрасте 64 лет, в 1855 г. Опекуном над имением его малолетних наследников стал Александр Александрович Клейн (...