Перейти до основного вмісту

Груша на острові Городище (Томаківка)

У 2014 році учасники товариства "Марганець Туристичний" виявили старовинну грушу, яка розташовувалась у мальовничому місці на острові Городище, де за припущеннями деяких істориків розташовувалася одна з перших Запорізьких Січ, а саме - Томаківська Січ.

Лісова груша на острові Городище

У радянський період на острові Городище розташовувався сад мільйонер, але, на жаль, від саду на даний момент не залишилося практично жодного дерева.

Мар'ян Корбут біля старовинної груші
Фотограф - Олександр Фролов

Груша росла внизу острова Городище, на вигині річки Ревун, тут річка повертає у бік села Городище. Неподалік знаходиться невеликий яр.

У розлогої гілки груші
Фотограф - Олександр Фролов

Дерево мало розлогу крону і гармонійно виглядало внизу острова.

Груша в осінній період

З 2014 року практично щороку острів Городище випалювали, гинула флора та фауна. Швидше за все, таке ставлення у місцевого населення через невігластво.


Буваючи на острові, ми чули як працювали бензопили десь далеко, але була надія, що вони все-таки люди й залишать жити далі таку розкішну грушу...

Зрубаний стовбур груші

У 2016 році взимку ми помітили спиляну грушу.
На жаль, але лісоруби дісталися і до неї.

Адже такі дерева як: груша, дуб, в'яз, верба, граб та інші, були притаманні нашій місцевості, росли по всьому Великому Лугу. Відомий історик – Дмитро Яворницький вивчав історію Запорізького козацтва та відвідував неодноразово наші краї. Він писав про те, що на острові Городище (Томаківка) якраз і росли: груші, дуби та верби. Адже можна було зберегти для майбутніх поколінь ці дерева...

Тепер тільки читатимемо історію і дивитися фотографії, або чекатимемо 80-100 років, поки знову виростуть, але для цього їх ще необхідно висадити і виростити...

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921...
1 коментар
Читати далі

Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища

У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (РгоСео). Учасники симпозіуму прийняли "Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі", основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані: Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища  1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.  2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона - зв'язок між нами. 3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона - колиска життя з усіма змінами та перетвореннями, її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.  4. Наша історія та історія Землі тісно пов'язані, її історія - це наша історія і її майбутнє - наше майбутнє. 5. Земля в усіх аспектах це наше середовище....
Дописати коментар
Читати далі

Село Добрая Надежда или: Мыс Доброй Надежды в народе Яковлево

Мыс Доброй Надежды. Владельческая деревня была населена помещиком и дворянином Екатеринославского уезда Д. М. Станковичем. Дмитрий Михайлович Станкович, родился 26 октября 1793 г. в семье дворян Бахмутского уезда. Его отец – Станкович Михаил Николаевич родился около 1738 г., сербской национальности, из обер-офицерских детей. Участник турецких и польских походов, с 1786 г. - премьер-майор в отставке. В браке с надворной советницей (с 1795 г.) Прасковьей Ивановной у него было четверо детей: Иван, Николай, Дмитрий и Александр. Именно третий сын Дмитрий и заселил д. Мыс Доброй Надежды. Дмитрий Михайлович проходил военную службу, участник войны 1812 г., генерал-майор с 1826 г., кавалер Георгия 4 кл. (26.11.1827 г., за выслугу). За ним в Екатеринославском уезде числилась с. Голая Грушевка , д. Мыс Доброй Надежды и д. Николаевка , где 12302 дес. и 1466 кв. саж. зем. Умер в возрасте 64 лет, в 1855 г. Опекуном над имением его малолетних наследников стал Александр Александрович Клейн (...
Дописати коментар
Читати далі