Перейти до основного вмісту

Кам'яні дороги – як частина історичної спадщини міста Марганця

Марганець - це не Одеса і навіть не Львів, але деякі бруковані дороги ми збережемо і зробимо маленькою пам'яткою нашого міста!

Великих зусиль знадобилося для того, щоб довести, що наші старенькі вулички, ті, які вимощені каменем, справді заслуговують на те, щоб їх зберегти для історії нашого міста!

Одеса та Львів – це туристичні міста України, саме там намагаються максимально зберегти культурно-історичні об'єкти, куди входить і бруківка. Сюди можна віднести і наш обласний центр - місто Дніпро. У Дніпрі є ділянка, де спеціально зберегли бруківку часів Російської Імперії.

Одна з кам'яних доріг у місті Марганець

Дорога брукована каменем і бруківка - це трохи різні речі, але наше місто Марганець засноване в 1938 році, тому для нас так важливо зберегти цей шматочок історії.
Колись мої напрацювання тепер уже в затвердженій туристичній програмі міста Марганець на 2022-2026р.

У цій програмі взагалі є багато чого корисного для розвитку туризму у нашому місті! Дякуємо керівництву міста та депутатам, зате, що підтримували ідею розвитку туризму.

Для реалізації потрібен час та гроші. Другий пункт важливіший. Сума, яка закладена на п'ять років, є суто символічною, тому буде потрібно внесення корективів. Дай Боu бюджет нашого міста дозволить втілити наші плани в життя!
Завдяки туризму згодом ми зможемо наповнювати міський бюджет, але насамперед необхідні вкладення.

Онлайн карта з кам'яними дорогами міста Марганця:
https://goo.su/A1P
Інтерв'ю на тему збереження кам'яних доріг у місті Марганці:
https://goo.su/9y5p
Стаття про кам'яні дороги міста Марганця:
https://goo.su/9M1Z

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921...
1 коментар
Читати далі

Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища

У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (РгоСео). Учасники симпозіуму прийняли "Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі", основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані: Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища  1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.  2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона - зв'язок між нами. 3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона - колиска життя з усіма змінами та перетвореннями, її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.  4. Наша історія та історія Землі тісно пов'язані, її історія - це наша історія і її майбутнє - наше майбутнє. 5. Земля в усіх аспектах це наше середовище....
Дописати коментар
Читати далі

Село Добрая Надежда или: Мыс Доброй Надежды в народе Яковлево

Мыс Доброй Надежды. Владельческая деревня была населена помещиком и дворянином Екатеринославского уезда Д. М. Станковичем. Дмитрий Михайлович Станкович, родился 26 октября 1793 г. в семье дворян Бахмутского уезда. Его отец – Станкович Михаил Николаевич родился около 1738 г., сербской национальности, из обер-офицерских детей. Участник турецких и польских походов, с 1786 г. - премьер-майор в отставке. В браке с надворной советницей (с 1795 г.) Прасковьей Ивановной у него было четверо детей: Иван, Николай, Дмитрий и Александр. Именно третий сын Дмитрий и заселил д. Мыс Доброй Надежды. Дмитрий Михайлович проходил военную службу, участник войны 1812 г., генерал-майор с 1826 г., кавалер Георгия 4 кл. (26.11.1827 г., за выслугу). За ним в Екатеринославском уезде числилась с. Голая Грушевка , д. Мыс Доброй Надежды и д. Николаевка , где 12302 дес. и 1466 кв. саж. зем. Умер в возрасте 64 лет, в 1855 г. Опекуном над имением его малолетних наследников стал Александр Александрович Клейн (...
Дописати коментар
Читати далі