Перейти до основного вмісту

Червонянська балка - «ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ ВИЩЕТАРАСІВКИ» 2023р.

«Колись давно, коли ще балки не було, а була річка, рибалки будували собі будиночки, які б захищали їх від вітрів, бур, негоди. В цих своєрідних укріпленнях вони сушили одяг, лагодили човни. Місце дуже подобалось рибалкам. Воно знаходилося за бором, який насадили жителі села, щоб озеленити цю місцевість. Ось тому і селище, яке утворилося пізніше назвали Червоними заборами.

Ще пригадую, що геологи до революції робили розкопки в тій місцевості, де зараз Червонянська балка. Вони знайшли там поклади міді. Спочатку говорили, що міді було багато. Але пізніше, зробивши аналіз ґрунту, визначили, що мідь знайшли у невеликій кількості. Сама земля, де розпочиналась балка, була червоного кольору. Балку назвали Червонянською».

Зі спогадів Чорної Галини Григорівни, яка проживає у с. Вищетарасівці по вул. Перемоги,буд.83.

Джерело: ПРОЄКТ «ВИЗНАЧНІ МІСЦЯ ВИЩЕТАРАСІВКИ» 2023р.
Керівник проєкту Чаманова Інна Миколаївна, учитель української мови та літератури


ЧЕРВОНЯНСЬКА БАЛКА

Згадка про Червонянську балку є в історичних джерелах: «Здесь кінчаються владения А.П. Струкова. Пограничною линей служит балка Червонная, с правой стороны Днепра, имеющая до трёх вёрст длины, покрытая дубовым и грушевым лесом.

Ниже балки Червонной, по правому берегу Днепра, начинаются так называемые заломы».

Джерело: Д. І. Яворницький. Запорожье в остатках старины и преданьях народа. – К.: Веселка, 1995 – 225.


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921...
1 коментар
Читати далі

Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища

У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (РгоСео). Учасники симпозіуму прийняли "Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі", основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані: Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища  1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.  2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона - зв'язок між нами. 3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона - колиска життя з усіма змінами та перетвореннями, її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.  4. Наша історія та історія Землі тісно пов'язані, її історія - це наша історія і її майбутнє - наше майбутнє. 5. Земля в усіх аспектах це наше середовище....
Дописати коментар
Читати далі

Село Добрая Надежда или: Мыс Доброй Надежды в народе Яковлево

Мыс Доброй Надежды. Владельческая деревня была населена помещиком и дворянином Екатеринославского уезда Д. М. Станковичем. Дмитрий Михайлович Станкович, родился 26 октября 1793 г. в семье дворян Бахмутского уезда. Его отец – Станкович Михаил Николаевич родился около 1738 г., сербской национальности, из обер-офицерских детей. Участник турецких и польских походов, с 1786 г. - премьер-майор в отставке. В браке с надворной советницей (с 1795 г.) Прасковьей Ивановной у него было четверо детей: Иван, Николай, Дмитрий и Александр. Именно третий сын Дмитрий и заселил д. Мыс Доброй Надежды. Дмитрий Михайлович проходил военную службу, участник войны 1812 г., генерал-майор с 1826 г., кавалер Георгия 4 кл. (26.11.1827 г., за выслугу). За ним в Екатеринославском уезде числилась с. Голая Грушевка , д. Мыс Доброй Надежды и д. Николаевка , где 12302 дес. и 1466 кв. саж. зем. Умер в возрасте 64 лет, в 1855 г. Опекуном над имением его малолетних наследников стал Александр Александрович Клейн (...
Дописати коментар
Читати далі