Перейти до основного вмісту

Korbut Travel

Розповіді мешканців с. Вищетарасівка - Обрядовий весільний хліб

Обрядовий весільний хліб «У п’ятницю обов’язково печуть коровай, шишки. І чоловік своїх гостей гукає шишкою, і я своїх. Обов’язково вручаєм шишку, і вони приходять. Казали, так, шо: «Просили батько й матір, щоб приходили на весілля», оце точно. А тоді вони приходять. Не дарили раніше.

Зараз за столом даряться шишками, а тоді ти вже дав шишку, а за столом розрізають коровай». «Дивень, обов’язково стояв, обвішаний цвітами, нанизується на очерет. Береться тісто, розкачується тоненьким, як на лапшу, ріжеться, ріжеться,ріжеться, і намотується він так красиво, а наверху розочка. Їх багато - це кожному дають об’язательно. Калач такий печеться, і впихається в той калач. Красиві такі дивні, шишки і коровай печуться в п’ятницю. Дивень стоїть біля молодого і молодої (тричатка така, і там дві ложки прив’язані), а тоді ото дивні дають і коровай кожному. І тоді, як уже дарується, молода забирає цей дивень і несе туди, до молодого. І ідуть вони вже, молоді, до батька до його, і хто перший ступе через поріг, той буде глава. І то стараєшся перший. Я не помню, чи я наступила,чи ні. Навєрно наступила. Зараз ще беруть калача, закладають туди копійки, і то значить, хто копійку знайде там, буде багатий, і так далі». «Тісто для коровая починала місить жінка, яка тільки в парі. От і на коровай, і на шишки не приглашали ту людину, яка вдова, тільки щоб була в парі. Місило коровай душ чотири, а душ вісім всього приглашається - можна й те пекти, й те пекти». «Дивень робиться на сладком молоці. Яєчко, молоко і масло, чи там шо є, чи маргарин. І воно тоді держиться. А коровай і шишки - це все буде на дрижжях, об’язательно, та ще дрожжі робили самі з хмелю. Робили дрожжі, і тоді запарювали тісто. А тісто пахне! Таке ж уже вкуснюще! 

Я помню, тіки руку вмочила, і як на руку не береться, от тоді можна брати. А тісто тіки «пі-пі», пищить, то вже тоді виходе тісто. У діжі місили, бо не було іншої посуди, а зараз у мисках великих, у каструлях. Ліпила я ті дивні, і шишки ліпила, об’язательно. А коровай красивий дуже, мазали все врем’я збитими яйцями. Яєць нада було багато, зараз сахаром з водою мажуть, а тоді яйцями. Отакий коровай. Я в парі ж прожила. У мене чоловік в катастрофі погиб, але не так мало - 50 років прожила я з чоловіком зі своїм, то запрошували. Співав він в мене непогано, ми завжди співали, через те нас по гульнях тягали».

Записано зі слів Дарчук Галини Іванівни, 1934 р. н., уродженки та жительки цього села

Джерело: "НАРОДНІ ПІСНІ СУЧАСНОЇ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ" Випуск №1 2016р.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Карты: Екатеринославская губерния, Дикое поле, Великий Луг, город Марганец

В этом разделе Вы найдете старинные карты Дикого поля (Loca Desertra), Великого Луга, Днепровских порогов, Екатеринославской губернии и современные карты Запорожской и Днепропетровской области.  Дикое поле Дикое поле  1648г.

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921 році).      Через те, що к

Великий Луг Запорожский

Великий Луг - историческое название местности, огромных речных плавней, размещавшихся в XVI веке - XVIII веке ниже порогов на левом берегу реки Днепра между Днепром и его левым притоком Конкой, по которой в XVIII веке проходила граница с Крымским ханством. Вся эта местность принадлежала Запорожской Сечи. С Великим Лугом нередко отождествлялось все Запорожье. На Великом Лугу казаки пасли домашний скот, в случае грозившей опасности находили в здешних плавнях и зарослях укрытие. Поэтому Великий Луг был для казаков символом безопасности и воли. В песнях его называли «Отцом (укр. Батько)»: « Ой Січ — мати, а Великий Луг — батько, Що в Лузі заробити, то в Січі пропити ».