Липневим ранком у селі Ви
щатарівці, я прогулювався вздовж узбережжя Каховського водосховища. Говорять, що тут часто знаходили предмети старовини, які вимивало на берег.
щатарівці, я прогулювався вздовж узбережжя Каховського водосховища. Говорять, що тут часто знаходили предмети старовини, які вимивало на берег.
Я помітив рибака, який сидів на дерев'яному стільчику з двома вудками під вербами, що
схилилися, над водою. Увага рибалки було сконцентровано звичайно на клювання.
Підійшовши до нього, я вибачився, що потурбував і вирішив поговорити з ним про плавні, які зараз знаходяться під Каховським водосховищем. Звали рибалки Вадимом Єгоровичем.
З клюванням сьогодні новому приятелю м'яко скажемо не щастило,зловив одного карасика.
Я поцікавився:
- А чи пам'ятаєте Ви плавні до затоплення?
- Звичайно, пам'ятаю, а як же їх не пам'ятати.
От тільки не продавали тоді ліску, доводилося плести з кінського волосу, а гачки в ті часи ковані були. Снасті не так просто дістати. Деколи на рибалку з ножем ходили.
Каховське водосховище забрало до себе і кілька нижніх вулиць села Вишетарасівки. Зміцнили берег лише у 90 роки.
Мати Вадим Єгоровича працювала на Дніпрі, запалювала ліхтарі на Дніпрі, щоб ними орієнтувалися кораблі.
- А ви бували на острові "Городище", де сад був?
- У цьому саду горіхи росли великі, велосипедом туди їздив, велосипед на той час коштував 45 рублів.
Коментарі
Дописати коментар