Перейти до основного вмісту

У місті Марганці виявили старовинний дуб


"Збережені старовинні дерева - це не просто природні об'єкти, це визначник розвитку країни, вихованості та порядності людей, які мають внутрішні цінності і поважають історію рідного краю".
Мар'ян Корбут

Учасники товариства "Марганець Туристичний" під час однієї з експедицій 08.02.2021р. здалеку помітили розкидисту крону величезного дерева. Керівник товариства Мар'ян Корбут запропонував учасникам підійти ближче, щоб визначити, що це конкретно за дерево та якого воно приблизно віку, адже крона вражала!

Керівник товариства "Марганець Туристичний" Мар'ян Корбут  біля дуба

Багаторічний дуб, немов із казки, розкидав своє міцне гілля по усім сторонам. Цікаво, хто його висаджував та дбав про дерево всі ці роки, а, можливо, хтось відпочивав під цим дубом та думку гадав! Дерева такого віка у нашій місцевості можна легко на пальцях перерахувати, тому так важливо постаратися їх зберегти.


Розкидиста крона дуба

Наблизившись до об'єкта, побачене перевершило всі наші сподівання. Перед нами стояв віковий дуб-красень із розкішною кроною. В давні часи наші предки вірили, що дуб є деревом Всесвіту, в ньому об’єднуються три сутності: крона – світ божественний, стовбур – світ життя, коріння – світ предків. Через те, що дуб може рости багато століть, навіть до тисячі років, його вважали священним деревом, що поєднує покоління.

Це не просто знахідка - це визначне відкриття для нашого молодого міста Марганця, яке офіційно було засноване лише у 1938 році. До цього тут знаходилося багато сіл та хуторів, а ще раніше (наприкінці XVI ст.) тут була Томаківська Січ.

Для України дуб здавна вважався символом запорозького козацтва. Під дубами козаки збиралися на свої козацькі ради. Про дуб складено сотні легенд, народних пісень як про символ мужності, сили й витривалості. «Міцний, як дуб», - кажуть про сильного чоловіка. Вважалося, що в дубі живуть душі хоробрих воїнів.

Старовинні дуби, в'язи, груші, верби дуже густо росли по всій величезній території Великого Лугу Запорозького. Ще Геродот Галікарнаський, грецький вчений V ст. до н.е., писав, що на берегах Борисфена (назва річки Дніпро) ростуть такі високі дуби, що до їхніх верхівок не долітає стріла, пущена з лука. То ж це не просто вікове дерево, це одна з природних пам'яток Великого Лугу, нехай і неофіційно.

 

Сергій Клачук - учасник експедиції в обіймах з дубом

Ми  вирішили  не повідомляти координати цього дубу, щоб не наражати його на небезпеку знищення. В майбутньому хотілось би встановити тут інформаційну табличку, де буде вказано приблизний вік дерева.

У 2020 році учасники товариства "Марганець Туристичний" встановили подібну табличку при облаштуванні Мар'ївської верби. Також біля неї створили музей української старовини під відкритим небом.

В наші часи багато хто балакає про патріотизм. Так от необхідно зауважити, що дуб зберегли до сьогодні справжні патріоти України! Старовинні дерева - це не просто природні об'єкти, це визначник розвитку країни, вихованості та порядності людей, які мають внутрішні цінності і поважають історію рідного краю.

Нагадаємо, що у 2017 році учасниками товариства "Марганець Туристичний" на острові, де розташовувалась Томаківська Січ, поблизу Чернишівського лиману було виявлено сторічний дуб. Але за декілька років знайшлись люди, які спиляли дуб. Учасники товариства дуже шкодували за тим величним старовинним деревом. Він завжди залишиться у нашій пам'яті та на світлинах.


"Марганець Туристичний" у соціальних мережах:



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921...

Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища

У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (РгоСео). Учасники симпозіуму прийняли "Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі", основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані: Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища  1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.  2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона - зв'язок між нами. 3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона - колиска життя з усіма змінами та перетвореннями, її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.  4. Наша історія та історія Землі тісно пов'язані, її історія - це наша історія і її майбутнє - наше майбутнє. 5. Земля в усіх аспектах це наше середовище....

Село Добрая Надежда или: Мыс Доброй Надежды в народе Яковлево

Мыс Доброй Надежды. Владельческая деревня была населена помещиком и дворянином Екатеринославского уезда Д. М. Станковичем. Дмитрий Михайлович Станкович, родился 26 октября 1793 г. в семье дворян Бахмутского уезда. Его отец – Станкович Михаил Николаевич родился около 1738 г., сербской национальности, из обер-офицерских детей. Участник турецких и польских походов, с 1786 г. - премьер-майор в отставке. В браке с надворной советницей (с 1795 г.) Прасковьей Ивановной у него было четверо детей: Иван, Николай, Дмитрий и Александр. Именно третий сын Дмитрий и заселил д. Мыс Доброй Надежды. Дмитрий Михайлович проходил военную службу, участник войны 1812 г., генерал-майор с 1826 г., кавалер Георгия 4 кл. (26.11.1827 г., за выслугу). За ним в Екатеринославском уезде числилась с. Голая Грушевка , д. Мыс Доброй Надежды и д. Николаевка , где 12302 дес. и 1466 кв. саж. зем. Умер в возрасте 64 лет, в 1855 г. Опекуном над имением его малолетних наследников стал Александр Александрович Клейн (...