Перейти до основного вмісту

Korbut Travel

У місті Марганці виявили старовинний дуб


"Збережені старовинні дерева - це не просто природні об'єкти, це визначник розвитку країни, вихованості та порядності людей, які мають внутрішні цінності і поважають історію рідного краю".
Мар'ян Корбут

Учасники товариства "Марганець Туристичний" під час однієї з експедицій 08.02.2021р. здалеку помітили розкидисту крону величезного дерева. Керівник товариства Мар'ян Корбут запропонував учасникам підійти ближче, щоб визначити, що це конкретно за дерево та якого воно приблизно віку, адже крона вражала!

Керівник товариства "Марганець Туристичний" Мар'ян Корбут  біля дуба

Багаторічний дуб, немов із казки, розкидав своє міцне гілля по усім сторонам. Цікаво, хто його висаджував та дбав про дерево всі ці роки, а, можливо, хтось відпочивав під цим дубом та думку гадав! Дерева такого віка у нашій місцевості можна легко на пальцях перерахувати, тому так важливо постаратися їх зберегти.


Розкидиста крона дуба

Наблизившись до об'єкта, побачене перевершило всі наші сподівання. Перед нами стояв віковий дуб-красень із розкішною кроною. В давні часи наші предки вірили, що дуб є деревом Всесвіту, в ньому об’єднуються три сутності: крона – світ божественний, стовбур – світ життя, коріння – світ предків. Через те, що дуб може рости багато століть, навіть до тисячі років, його вважали священним деревом, що поєднує покоління.

Це не просто знахідка - це визначне відкриття для нашого молодого міста Марганця, яке офіційно було засноване лише у 1938 році. До цього тут знаходилося багато сіл та хуторів, а ще раніше (наприкінці XVI ст.) тут була Томаківська Січ.

Для України дуб здавна вважався символом запорозького козацтва. Під дубами козаки збиралися на свої козацькі ради. Про дуб складено сотні легенд, народних пісень як про символ мужності, сили й витривалості. «Міцний, як дуб», - кажуть про сильного чоловіка. Вважалося, що в дубі живуть душі хоробрих воїнів.

Старовинні дуби, в'язи, груші, верби дуже густо росли по всій величезній території Великого Лугу Запорозького. Ще Геродот Галікарнаський, грецький вчений V ст. до н.е., писав, що на берегах Борисфена (назва річки Дніпро) ростуть такі високі дуби, що до їхніх верхівок не долітає стріла, пущена з лука. То ж це не просто вікове дерево, це одна з природних пам'яток Великого Лугу, нехай і неофіційно.

 

Сергій Клачук - учасник експедиції в обіймах з дубом

Ми  вирішили  не повідомляти координати цього дубу, щоб не наражати його на небезпеку знищення. В майбутньому хотілось би встановити тут інформаційну табличку, де буде вказано приблизний вік дерева.

У 2020 році учасники товариства "Марганець Туристичний" встановили подібну табличку при облаштуванні Мар'ївської верби. Також біля неї створили музей української старовини під відкритим небом.

В наші часи багато хто балакає про патріотизм. Так от необхідно зауважити, що дуб зберегли до сьогодні справжні патріоти України! Старовинні дерева - це не просто природні об'єкти, це визначник розвитку країни, вихованості та порядності людей, які мають внутрішні цінності і поважають історію рідного краю.

Нагадаємо, що у 2017 році учасниками товариства "Марганець Туристичний" на острові, де розташовувалась Томаківська Січ, поблизу Чернишівського лиману було виявлено сторічний дуб. Але за декілька років знайшлись люди, які спиляли дуб. Учасники товариства дуже шкодували за тим величним старовинним деревом. Він завжди залишиться у нашій пам'яті та на світлинах.


"Марганець Туристичний" у соціальних мережах:



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Карты: Екатеринославская губерния, Дикое поле, Великий Луг, город Марганец

В этом разделе Вы найдете старинные карты Дикого поля (Loca Desertra), Великого Луга, Днепровских порогов, Екатеринославской губернии и современные карты Запорожской и Днепропетровской области.  Дикое поле Дикое поле  1648г.

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921 році).      Через те, що к

Великий Луг Запорожский

Великий Луг - историческое название местности, огромных речных плавней, размещавшихся в XVI веке - XVIII веке ниже порогов на левом берегу реки Днепра между Днепром и его левым притоком Конкой, по которой в XVIII веке проходила граница с Крымским ханством. Вся эта местность принадлежала Запорожской Сечи. С Великим Лугом нередко отождествлялось все Запорожье. На Великом Лугу казаки пасли домашний скот, в случае грозившей опасности находили в здешних плавнях и зарослях укрытие. Поэтому Великий Луг был для казаков символом безопасности и воли. В песнях его называли «Отцом (укр. Батько)»: « Ой Січ — мати, а Великий Луг — батько, Що в Лузі заробити, то в Січі пропити ».