Маловідомий дуб міг би стати визначною пам'яткою острова Городище, але ... не сталося!
У 2016-2017 роках учасники товариства "Марганець Туристичний" досліджували територію острова Городище (стара назва – острів Томаківка), де на думку багатьох відомих істориків і краєзнавців розташовувалася Томаківська Січ – чи не перша із січей запорозького козацтва. Саме тоді вони вперше побачили величезний дуб.
Ще у низині острова біля Чернишівського лиману дерево помітив керівник товариства Мар’ян Корбут та запропонував підійти, роздивитися ближче, з’ясувати, яке це дерево. Раніше, в радянський період на острові був колгосп, росло багато дерев: яблука, груші, величезні горіхи, черешні та інше.
 |
| Мар’ян Корбут біля вікового дуба на Томаківській Січі |
Наблизившись до дерева, учасники товариства були приголомшені: адже це був величезний дуб. Тільки уявіть: справжній віковий дуб на Томаківській Січі!
Може той, про який писав відомий історик Дмитро Іванович Яворницький:
«За старих часів, за розповідями, острів був покритий величезним лісом, особливо по околицях, а на самій середині його "гойдався височенний дуб". Під тим дубом нібито була закопана велика скарбниця. У той час річки, що обтікають острів, були і глибші, і швидші.»
Із книги «ЗАПОРІЖЖЯ В ОСТАТКАХ СТАРОВИНИ І ПРЕДАНІЯХ НАРОДУ" (1888).
 |
"Среди долины Ровныя" 1883 Дуб на острові Городище дуже нагадував картину відомого художника Івана Шишкіна. |
 |
| Знищенний дуб |
Ми уважно роздивилися дерево. Після чого рушили далі і трохи нижче, у високій траві натрапили на пеньок живого дубу, а поруч була деревина, яку ще, мабуть, не встигли вивезти. Це свідчило про те, що скоро спиляють і останній дуб на острові. Особливо беручи до уваги той факт, що на той момент усі дерева на острові були практично знищенні.
 |
| На спилі видно, що дуб був здоровий |
Через пару метрів ми натрапили знову на дубовий пеньок, який був вже засохлим від часу. Напевно цей дуб був спиляний живим рік чи два тому. Мандруючи островом, ми помітили ще багато дубових пеньків, що розташовані двома рівними рядками за кілька метрів один від одного. Очевидно, що тут була дубова алея. У обхваті пеньки були до трьох метрів - це означає, що цим дубам було понад сто років. Виходить, що десь наприкінці 19 – на початку 20 ст. хтось висадив дубові саджанці. Цікаво, хто і навіщо створював тут дубову алею?! Ми могли тільки здогадуватися, як вона виглядала.
 |
| Пиблизно так би виглядала у наші часи дубова алея. |
 |
| У дубовому затишку |
Кілька разів учасники товариства "Марганець Туристичний" приводили екскурсантів до дуба. Гості були у захваті від міцного дерева та природних ландшафтів острову Городище. Особливо запам'яталась екскурсія влітку, під час якої група туристів вирішила відпочити від спеки під розлогим гіллям величезного дуба.
 |
| «Спробуємо залізти? Та ні! Не вийде!» |
В наш час вчителі чомусь приділяють більше уваги вивченню флори та фауни інших країн. Потім діти виростають і мало що знають про свій рідний край. Через це виникає неповага багатьох людей до природи рідного краю, через що вона бездумно знищується. Це гарна тема для роздумів, особливо керівникам освіти і виховання. Якщо ми прагнемо збудувати міцну державу, то треба починати з освіти і виховання підростаючого покоління.
 |
| Дуб взимку |
Згадуємо, який був прекрасний дуб взимку! Та й не лише взимку – в будь-яку пору року. Дуб утворював навколо себе приємну атмосферу та притягував мандрівників.
 |
| Дубова кора |
 |
| На заході сонця |
 |
| Вже давно немає дуба, але пам'ять про нього жива! |
Нам хотілось вірити в порядність людей, в їх розуміння цінності старовинних дерев... Але одного разу ми прийшли і натрапили на ... ще один пеньок. Дуба вже не було. Учасникам товариства "Марганець Туристичний" дуже прикро за наших земляків, що так зневажливо ставляться до природи. Вже давно немає дуба, але пам'ять про нього жива!
 |
Сергій Ігнатенко поливає молодий дуб |
Учасники товариства "Марганець Туристичний" були дуже засмучені. Але вирішили висадити на вершині острову молодий дубок. Деревце росло приблизно два роки. Ми інколи приходили його поливати, воду носили з річки Ревун за п’ятсот метрів. Деякі люди також допомагали з поливом. Але, на жаль, незважаючи на всі зусилля, одного літа дубок засох. Тільки уявіть, як важко виростити дерево! Але, мабуть, ще важче - зберегти!
 |
| Учасники товариства вирішити зберегти хоть ненадовго пам'ять про сторічний дуб та зробили зріз із пенька дубового |
 |
| Розмістили його у дворі одного з мешканців міста |
 |
| Туристи не можуть повірити, як можно було знищити таке дерево |
 |
| А міг би дуб ще рости і рости... |
 |
| Ми запам'ятаємо дуб назавжди міцним та здоровим! |
Шкода, що вже немає дуба на острові. Проте ми раді, що хоча б нам пощастило знайти його, побачити в живу, сфотографувати його. Так ми зберегли інформацію про величезні старовинні дуби, що колись були на острові, увіковічили останній дуб на фото. І можемо хоч приблизно уявити, як би могла виглядати дубова алея на острові Городище поблизу Чернишівського лиману.
Читайте також:
Коментарі
Дописати коментар