Перейти до основного вмісту

Учасники товариства "Марганець Туристичний" зустріли шуліку

Під час однієї з експедицій, яка відбулася 14 лютого 2021 року, учасники товариства "Марганець Туристичний" в одній із балок міста Марганця побачили в небі гарну птицю. Ми зустрічали птицю неодноразово, близько трьох разів.

Розправиши крила над балкою
Фотограф - Мар'ян Корбут


Якось, повертаючись з околиць міста, ми помітили птаха у небі, він нас супроводжував аж до самого центру міста: летів над нами від самої балки (приблизно п'ять кілометрів). І це був не перший випадок. Ще приблизно у 2017 році ми зустрічали у балці Крутій (Просяній) хижу птицю, яка також супроводжувала нас не одну годину.

Зустрівши в цьому році в балці птаха, ми були впевнені, що це орел або сокіл, проте сфотографувати перший раз птицю нам не вдавалось через відсутність належної техніки. Ми змогли зробити світлину завдяки фотоапарату з великим зумом одного з учасників товариства "Марганець Туристичний"  Сергія Клачука.



Після того, як фото було опубліковано у мережі, місцеві мешканці міста Марганця почали активно коментувати світлину, підказуючи, як називається цей птах. Ми їм за це дуже вдячні! Разом значно краще можна визначити, що за птах мешкає на околицях міста. Після не одного десятку коментарів та пошуків інформації у мережі, ми визначили, що це - шуліка!

Шуліка чорний (Milvus migrans) - хижий птах родини яструбових, занесений до Червоної книги України (2009, статус - вразливий), включений до Переліку видів птахів особливої Європейської уваги (Категорія 3. Статус «Уразливий»), Додатку ІІ Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES), Додатків ІІ Боннської та Бернської конвенцій.

В Україні охороняється у лісових заповідниках та національних парках. Один з двох видів роду, який об'єднує 6 підвидів. Цей вид птахів є гніздовим, перелітним та, частково, зимуючим. В Україні гніздиться близько 2 тисяч осіб. Протягом останніх 30 років чисельність популяції скоротилась у 3-5 разів.

Мешкають птахи біля водних просторів - річок, озер, водосховищ, ставків, де птахи живляться, та біля лісів (навіть невеличких) для влаштування гнізд.


Хижак у небі
Фотограф - Мар'ян Корбут


Шукаючи корм, шуліка подовгу ширяє над своєю мисливською ділянкою і виглядає поживу зверху; при потребі швидко кидається вниз зі складеними крилами. Зір птахів родини яструбових переважає людський у вісім (!) разів. В їх очах є чотири типи колірних рецепторів. Завдяки їм птиці сприймають не тільки видимий людині діапазон кольорів, а й ультрафіолетову частину спектру.

Живляться комахами, дрібними птахами і ссавцями. Важливе місце у раціоні займає риба, як правило мертва. Часто шуліка чорний нападає на інших хижих птахів (на канюка, балабана, навіть на орлана-білохвоста), намагаючись відняти здобич, яку ті несуть; проте такі напади здебільшого марні. Корм переносить у лапах, іноді у дзьобі. Комах ловить на землі і в повітрі. Також споживає падаль та різні їстівні відходи.


На вітряних хвилях
Фотограф - Мар'ян Корбут

Шуліки поїдають понад 300 видів комах і багатьох гризунів, тому важко переоцінити їх важливість у боротьбі зі шкідниками сільського й лісового господарств. Також полюючи на слабих, покалічених, хворих тварин, ці птахи сприяють оздоровленню популяції, запобігають поширенню хвороб, які можуть бути небезпечними і для людей.

Такі птахи водились в нашій місцевості з давніх-давен, тому дуже важливо зберегти цей вид. Це приверне увагу туристів до нашого міста, адже приємно спостерігати над тим, як парить у небі хижак, широко розправив свої крила!


"Марганець Туристичний" у соціальних мережах:

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921...

Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища

У червні 1991 року у Франції (м. Дінь) відбувся Перший Міжнародний симпозіум з охорони геологічної спадщини, на якому було створено Європейську Асоціацію зі збереження Геологічної Спадщини (РгоСео). Учасники симпозіуму прийняли "Міжнародну декларацію прав пам'яті Землі", основні положення якої являють собою звернення до всього людства і тому мають бути процитовані: Комплексна пам'ятка природи на узбережжі Каховського водосховища  1. Прийшов час визнати унікальність Землі так само, як визнається унікальність людського життя.  2. Мати Земля тримає нас, кожен з нас і всі ми разом прив'язані до неї. Вона - зв'язок між нами. 3. Земля має вік 4,5 млрд. років. Вона - колиска життя з усіма змінами та перетвореннями, її тривала еволюція, її повільне визрівання сформувало навколишнє середовище, в якому ми живемо.  4. Наша історія та історія Землі тісно пов'язані, її історія - це наша історія і її майбутнє - наше майбутнє. 5. Земля в усіх аспектах це наше середовище....

Село Добрая Надежда или: Мыс Доброй Надежды в народе Яковлево

Мыс Доброй Надежды. Владельческая деревня была населена помещиком и дворянином Екатеринославского уезда Д. М. Станковичем. Дмитрий Михайлович Станкович, родился 26 октября 1793 г. в семье дворян Бахмутского уезда. Его отец – Станкович Михаил Николаевич родился около 1738 г., сербской национальности, из обер-офицерских детей. Участник турецких и польских походов, с 1786 г. - премьер-майор в отставке. В браке с надворной советницей (с 1795 г.) Прасковьей Ивановной у него было четверо детей: Иван, Николай, Дмитрий и Александр. Именно третий сын Дмитрий и заселил д. Мыс Доброй Надежды. Дмитрий Михайлович проходил военную службу, участник войны 1812 г., генерал-майор с 1826 г., кавалер Георгия 4 кл. (26.11.1827 г., за выслугу). За ним в Екатеринославском уезде числилась с. Голая Грушевка , д. Мыс Доброй Надежды и д. Николаевка , где 12302 дес. и 1466 кв. саж. зем. Умер в возрасте 64 лет, в 1855 г. Опекуном над имением его малолетних наследников стал Александр Александрович Клейн (...