Перейти до основного вмісту

Korbut Travel

Учасники товариства "Марганець Туристичний" зустріли шуліку

Під час однієї з експедицій, яка відбулася 14 лютого 2021 року, учасники товариства "Марганець Туристичний" в одній із балок міста Марганця побачили в небі гарну птицю. Ми зустрічали птицю неодноразово, близько трьох разів.

Розправиши крила над балкою
Фотограф - Мар'ян Корбут


Якось, повертаючись з околиць міста, ми помітили птаха у небі, він нас супроводжував аж до самого центру міста: летів над нами від самої балки (приблизно п'ять кілометрів). І це був не перший випадок. Ще приблизно у 2017 році ми зустрічали у балці Крутій (Просяній) хижу птицю, яка також супроводжувала нас не одну годину.

Зустрівши в цьому році в балці птаха, ми були впевнені, що це орел або сокіл, проте сфотографувати перший раз птицю нам не вдавалось через відсутність належної техніки. Ми змогли зробити світлину завдяки фотоапарату з великим зумом одного з учасників товариства "Марганець Туристичний"  Сергія Клачука.



Після того, як фото було опубліковано у мережі, місцеві мешканці міста Марганця почали активно коментувати світлину, підказуючи, як називається цей птах. Ми їм за це дуже вдячні! Разом значно краще можна визначити, що за птах мешкає на околицях міста. Після не одного десятку коментарів та пошуків інформації у мережі, ми визначили, що це - шуліка!

Шуліка чорний (Milvus migrans) - хижий птах родини яструбових, занесений до Червоної книги України (2009, статус - вразливий), включений до Переліку видів птахів особливої Європейської уваги (Категорія 3. Статус «Уразливий»), Додатку ІІ Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES), Додатків ІІ Боннської та Бернської конвенцій.

В Україні охороняється у лісових заповідниках та національних парках. Один з двох видів роду, який об'єднує 6 підвидів. Цей вид птахів є гніздовим, перелітним та, частково, зимуючим. В Україні гніздиться близько 2 тисяч осіб. Протягом останніх 30 років чисельність популяції скоротилась у 3-5 разів.

Мешкають птахи біля водних просторів - річок, озер, водосховищ, ставків, де птахи живляться, та біля лісів (навіть невеличких) для влаштування гнізд.


Хижак у небі
Фотограф - Мар'ян Корбут


Шукаючи корм, шуліка подовгу ширяє над своєю мисливською ділянкою і виглядає поживу зверху; при потребі швидко кидається вниз зі складеними крилами. Зір птахів родини яструбових переважає людський у вісім (!) разів. В їх очах є чотири типи колірних рецепторів. Завдяки їм птиці сприймають не тільки видимий людині діапазон кольорів, а й ультрафіолетову частину спектру.

Живляться комахами, дрібними птахами і ссавцями. Важливе місце у раціоні займає риба, як правило мертва. Часто шуліка чорний нападає на інших хижих птахів (на канюка, балабана, навіть на орлана-білохвоста), намагаючись відняти здобич, яку ті несуть; проте такі напади здебільшого марні. Корм переносить у лапах, іноді у дзьобі. Комах ловить на землі і в повітрі. Також споживає падаль та різні їстівні відходи.


На вітряних хвилях
Фотограф - Мар'ян Корбут

Шуліки поїдають понад 300 видів комах і багатьох гризунів, тому важко переоцінити їх важливість у боротьбі зі шкідниками сільського й лісового господарств. Також полюючи на слабих, покалічених, хворих тварин, ці птахи сприяють оздоровленню популяції, запобігають поширенню хвороб, які можуть бути небезпечними і для людей.

Такі птахи водились в нашій місцевості з давніх-давен, тому дуже важливо зберегти цей вид. Це приверне увагу туристів до нашого міста, адже приємно спостерігати над тим, як парить у небі хижак, широко розправив свої крила!


"Марганець Туристичний" у соціальних мережах:

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Карты: Екатеринославская губерния, Дикое поле, Великий Луг, город Марганец

В этом разделе Вы найдете старинные карты Дикого поля (Loca Desertra), Великого Луга, Днепровских порогов, Екатеринославской губернии и современные карты Запорожской и Днепропетровской области.  Дикое поле Дикое поле  1648г.

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921 році).      Через те, що к

Великий Луг Запорожский

Великий Луг - историческое название местности, огромных речных плавней, размещавшихся в XVI веке - XVIII веке ниже порогов на левом берегу реки Днепра между Днепром и его левым притоком Конкой, по которой в XVIII веке проходила граница с Крымским ханством. Вся эта местность принадлежала Запорожской Сечи. С Великим Лугом нередко отождествлялось все Запорожье. На Великом Лугу казаки пасли домашний скот, в случае грозившей опасности находили в здешних плавнях и зарослях укрытие. Поэтому Великий Луг был для казаков символом безопасности и воли. В песнях его называли «Отцом (укр. Батько)»: « Ой Січ — мати, а Великий Луг — батько, Що в Лузі заробити, то в Січі пропити ».