Перейти до основного вмісту

Korbut Travel

Мальовнича скриня

Роздивляючись одну із старовинних хат давнього села Городище, нашу увагу привертали до себе такі архітектурні об'єкти, як: сволок, саман, черепиця та стара, вже побита часом, древесина. 

Учасники товариства "Марганець Туристичний" вирішили зайти до хати та помітили  в невеличкій кімнаті мальовничу скриню, яка стояла повністю покрита пилом. 

Старовинна скриня

Найбільше за все нас зацікавив розпис на скрині. Одразу ж ми взяли тряпку й протерли скриню від багатослойного пилу. На темнозеленому кольорі виднілись яскраві малюнки та розібрати їх було доволі складно. Спочатку ми вирішили, що це Петриківський розпис, де були зображені квіти,  трохи пізніше один із учасників експедиції зазначив, що скоріш за все - це бурячки. 

Бурячки?

Володар ділянки сказав, що цій хаті вже понад сто років, є навіть документ, який про це свідчить. У цьому будинку проживала його бабуся - Марфа Гордіївна Христенко і скриня належала саме їй. 

Марфа Гордіївна Христенко, корінна мешканка села Городище.
Власниця старовинної скрині.

Публікація відео у мережі зі старовинною скринею зацікавила багатьох. Звідси почалась нова спільна краєзнавча робота.

Завдяки начальнику управління з питань охорони культурної спадщини  Дніпровської міської ради - Надії Лиштви, директора Дніпропетровського національного історичного музею ім. Яворницького - Юлії Пісчанської та викладача образотворчого мистецтва "Alpha Generation Kids Club" - Анжели Лагоди, вдалось дізнатись, що на зеленому тлі в Новомосковському районі розписують ужиткові речі. Часто такий розпис видають за Петреківський, але це не він. 

Миколаївський розпис.

До речі, у Миколаївській області були подібні роботи, які перемогли в обласному конкурсі «Нематериальное культурное наследие Днепропетровщины». 

Джерело - nmsk.reporter.ua

Тепер можна з упевненністю сказати, що скриню було виготовлено у Новомосковському повіті наприкінці XIX ст. Також необхідно звернути увагу на древесину та фарби, які є також дуже якісними, адже вони добре збереглись до наших з вами днів.

Організатор краєзнавчої експедиції - товариство "Марганець Туристичний".

25.11.2022р.

КОНТАКТИ

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Карты: Екатеринославская губерния, Дикое поле, Великий Луг, город Марганец

В этом разделе Вы найдете старинные карты Дикого поля (Loca Desertra), Великого Луга, Днепровских порогов, Екатеринославской губернии и современные карты Запорожской и Днепропетровской области.  Дикое поле Дикое поле  1648г.

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА

ПЕРША ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - ТОМАКІВСЬКА      Територія сучасного міста Марганця зберігає пам’ять про славне запорозьке козацтво, адже саме тут колись знаходилася перша запорозька Січ – Томаківська.      Запорозьке козацтво – унікальне явище в історії Європи. Козаки звалися запорозькими від того, що мешкали на території Запорожжя (це сучасна Дніпропетровщина, Донеччина і Кіровоградщина). На найбільшій українській річці Дніпро, ближче до півдня країни, були великі пороги. Тоді Дніпровські пороги вважалися одним з нерукотворних чудес світу. Територія, що знаходилася за цими порогами, називалася ЗАПОРОЖЖЯМ. А козаки, які там перебували називали себе запорозькими, тобто такими, що знаходились на території за порогами. Тому варто розрізняти поняття – запорозький і запорізький. Запорозький – це той, що стосується історичного регіону Запорожжя. А запорізький – це сучасне означення, що позначає відношення до міста Запоріжжя (отримало місто таку назву лише в 1921 році).      Через те, що к

Великий Луг Запорожский

Великий Луг - историческое название местности, огромных речных плавней, размещавшихся в XVI веке - XVIII веке ниже порогов на левом берегу реки Днепра между Днепром и его левым притоком Конкой, по которой в XVIII веке проходила граница с Крымским ханством. Вся эта местность принадлежала Запорожской Сечи. С Великим Лугом нередко отождествлялось все Запорожье. На Великом Лугу казаки пасли домашний скот, в случае грозившей опасности находили в здешних плавнях и зарослях укрытие. Поэтому Великий Луг был для казаков символом безопасности и воли. В песнях его называли «Отцом (укр. Батько)»: « Ой Січ — мати, а Великий Луг — батько, Що в Лузі заробити, то в Січі пропити ».