Марусина верба

Ще як не було Каховського водойомища, проти села Доброї Надії, що біля Марганця, в плавнях росла стара-престара, висока та кучерява верба. Років їй триста було, а може, й й більше! Називали її Марусиною вербою. А чому так називали, - про те ось що старі люди розповідають.

Верба у Мар'ївці (поблизу села Добра Надія)
Фотограф - Мар'ян Корбут
25.06.2016р.

Колись на Україну нападали татари. Грабували, палили, різали, брали в полон. Серед полонених було найбільше молодиць і дівчат. Одного разу після спустошливого походу, поверталася орда додому, в Крим, і зупинилися саме там, де тепер наше село лежить.

Великий плач і стогін стояв над бусурманським табором. То плакали і стогнали невольники. А поміж тих нивольників була дівчина Маруся. Така гарна, така гожа, що найстарший татарсьий ватаг всю дорогу з неї очей не зводив. Як тільки отаборилися, він одрзу ж і наказав своїм слугам привести нещасну бранку до себе в намет.

Розшукали слуги Марусю, схопили її, розвязали та й ведуть до свого пана. А дівчина, як побачила пишний намет, так про все й здогадалася. Да давай тоді щосили поручатися. Довго, сердечна поручалася, кусала руки ворогам, поки нарешті-таки вирвалася. А вирвавшись чимдуж подалася з табору до плавень. Так бігла, що ніхто її не міг зупинити. Пускати ж стрілу не дозволяв вельможний татарин, звелів узяти полонянку живою.

Поки там хтось із ординців скочив на коня і погнався, Маруся була вже під високою вербою. Зрозуміла, що порятунку не буде, й миттю злізла на дерево, на самісінький його вершочок. А тоді перехрестилася і кинулася вниз головою та й розбилася. Не скроилася вона злим нападникам-чужинцям, не дала їм понівичити свою чисту вроду. Від того часу й звуть ту вербу, з якої кинулася горда дівчина, Марусиною.

Джерело: "Савур-Могила".